15 лютого - День вшанування учасників

 бойових дій на територіях інших держав

 Саме цього дня 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом 10 років брали участь у війні на території цієї країни. Афганська війна - одна із трагічних сторінок нашого народу. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя українців і залишила по собі невиліковні рани тисяч українських родин. 

З кожним роком все далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час непідвладний викреслити з нашої пам`яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов`язку. Довгі роки трагічна війна в Афганістані викликала у свідомості людей біль і смуток за понівечені долі наших воїнів. Вона зламала життя молодим хлопцям. Не дивлячись ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов`язок, залишалися вірними присязі до кінця. Вони є яскравим прикладом для наслідування молодому поколінню, взірцем служінням народу та державі у наші дні.

Ми схиляємо голову у скорботі за тими, хто не повернувся з «гарячих точок» планети. Вічна пам`ять воїнам, які загинули, до кінця виконавши свій військовий обов`язок. 

В цей день ми поділяємо весь біль втрати з тими, хто втратив своїх близьких і віддаємо шану всім учасникам тих подій.

На полицях нашої бібліотеки

Дзюба С. Замінований рай: Чернігівські миротворці в джунглях Африки, пустелях Азії та горах Європи. - Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. - 144 с.

Добре, що ми маємо письменника й журналіста Сергія Дзюбу, котрий ТАК пише про наших миротворців - сильно, пристрасно, небанально. Ти ніби бачиш усе на власні очі: ось українські миротворці рятують наших моряків із захопленого піратами корабля, знімають гелікоптерами з дерев тубільців під час повені в Ліберії, невтомно перевозять біженців у джунглях Сьєрра-Ліоне, спілкуються з племенем канібалів, під несамовитим шестигодинним обстрілом захищають найважливіші об`єкти в іракському місті Ель-Кут, розміновують ліванські землі, ризикують життям у Косовому, Афганістані, Ефіопії, Еритреї, Грузії... Власне, все це вже історія - не лише Збройних Сил, а й нашої України. Не фальшива, прикрита глянцем, а справжня...

Дмитренко А . Аист. Художественно-документальная повесть. / А. Дмитренко. - Киев: Молодь, 1985. - 256 с.

Это правдивый рассказ о человеке яркой судьбы, воине и поэте. Выполняя интернациональный долг на земле Афганистана, мужественный лейтенант ценой своей жизни прикрыл боевых товарищей.

Настоящим откровением стали записные книжки, письма, стихи, которые их автор подписывал крылатым "Аист", сложив это слово из инициалов Александр Иванович Стовба. При жизни поэт не напечатал ни одного стиха. И воинский подвиг по-особому озарил обожженные пулей строки. Александру шел только двадцать третий год...

Помните о нас... Очерки о воинах-черниговцах, погибших в Афганистане. - Киев: Молодь, 1991. - 158 с.

Эта книга-скорбь о молодых парнях из Черниговской области, которые погибли в страшной афганской войне, - дань уважения и поклонения юношам 80-х, на чьи плечи легли тяжелейшие испытания на чужой земле. Эта книга - наша общая неугасимая боль... На заре нашей эры были сказаны пророческие слова о том, что нет в мире большей любви, чем та, которая заставляет положить душу за други своя.  Этой великой любовью освящена память о тех, чья жизнь оборвалась в Афганистане. Они присягали на верность Родине, войсковому товариществу и клятву свою сдержали.

По афганским дорогам. Комплект открыток-фотографий. 

Всмотритесь в их лица! Наверное, многим покажется, что они уже где-то встречали их. И в этой схожести есть символический смысл, ибо Герои  такие же земные, обыкновенные, как их товарищи по службе. Только в минуты испытаний, когда воедино сливалось дыхание жизни и смерти, им довелось сделать единственный выбор, продиктованный чувством долга, совести, боевого товарищества и братства.