4 червня

День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

Міжнародний день безвинних дітей – жертв агресії

Міжнародний день безвинних дітей – жертв агресії.

Відзначається щорічно відповідно до рішення Надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН A/ RES / ES-7 / 8.

День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Відзначається щорічно відповідно до Постанови Верховної Ради України № 5343 від 01.06.2021 р.

Пам'ятний день вперше з'явився в 1983 році. 19 серпня 1982 на надзвичайній спеціальній сесії Генеральна Асамблея ООН постановила відзначати 4 червня кожного року як Міжнародний день безневинних дітей - жертв агресії. День встановлено, аби громадськість не забувала про те, що під час війни гинуть не тільки солдати, але й невинні діти по всьому світу.

Понад 230 мільйонів дітей живуть на територіях, охоплених збройними конфліктами. 2014 року через російську збройну агресію на Донбасі, до цього переліку долучилася й Україна. 1 червня 2021 року Верховна Рада України ухвалила проєкт постанови про вшанування пам`яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Згідно з постановою, 4 червня в Україні встановили День вшанування пам`яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України.

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

https://eo.gov.ua/yak-pidtrymaty-ta-zaspokoity-dytynu-pid-chas-viyny/2022/02/28

Мені вісім... Маю рану личка

Мама плаче, тато - у бою.

Хоронили вчора ми сестричку

Найдорожчу й крихітну мою.

...Мені шість. Я зараз у бабусі.

Тата й мами в мене вже нема.

Я за свого братика молюся.

Він пішов... Нема його й нема.

...Мені сім... Зламав учора пальчик

Як в підвалі гасне блиск свічі -

Мені сниться мій убитий братик

В темних плямах крові,

Уночі.

...Мені п'ять. Учора вбили маму,

Мучили в кімнаті... Я кричав.

Я - тепер один під небесами.

Боже, де Ти?

Я ж тебе так звав!

Мені два... Було... коли ракета

Влучила у наш високий дім.

Я не встиг пожити й мав померти.

В мене брат лишився.

Йому - сім.

Мені - 0...і буде так навіки,

Бо я народитися не встиг.

Маму вбито руським чоловіком.

Лютий жах в її очах застиг.

...Господи, за що нас розстріляли?:

Линуть вітром голоси дітей.

Ми ж рости хотіли

І не знали,

Що настане час страшних

Смертей...

Мені - десять і я бачу з неба,

Як росія мучить рідний край?

скільки крові путіну ще треба?

Господи, молю, катів скарай!

Як настане мир... Ми заспіваєм,

Так, що нас почують на землі

Про життя під вічним небокраєм,

Те, що ми утратили малі.

Автор: Діана Гальченко