Вільям Сідні Портер, відомий на весь світ під псевдоніном О. Генрі, є визнаним майстром новели і оповідання. Його творча кар`єра припала на перше десятиліття ХХ століття. За цей порівняно невеликий термін він написав 273 коротких прозових творів, що склали 12 збірок, а також роман у новелах "Королі і капуста."
О. Генрі був дуже самокритичний, ніколи не хизувувся похвалами, що випромінювали критика і публіка, марив про створення справжнього роману, але так і не втілив мрію у життя, покинувши цей світ молодим і повним творчих ідей.
Дитинство.
Вільям Сідні Портер був другою дитиною Елдженона Портера і Мері Джейн Суейм. Він з`явився на світ 11 вересня 1862 року у місті Грінсборо, штат Північна Кароліна. Спершу у маленького Біла (так звали хлопчика у сім`ї було все: любляча мама, турботливий батько - шанований міський лікар, брати - старший Шелл і молодший Дейв. Родина жила у просторому затишному будинку.
Однак незабаром сімейне щастя Портерів закінчилось. Початком кінця став вересень 1865 року, коли померла мама - тендітна хвороблива Мері Джейн, яка з труднощами виносила третього малюка. Після пологів її здоров`я значно погіршилося, з`явились ознаки туберкульозу. Її чоловік Елджен, батько майбутнього письменника, був талановитим самоуком-аптекарем, але не дипломованим лікарем. Лікарське зілля і трави не могли врятувати хвору. Мері Джейн згоріла за лічені місяці, залишивши під опікою батька трьох малолітніх синів.
Після смерті дружини Елдженон сильно здав, він практично закинув ліарську практику, цілими днями просиджував у своєму кабінеті, де запивав горе алкоголем. Осиротіле сімейство переїхало в будинок бабусі по батьківській лінії -Рут Портер - жінки зі сталевим характером, яка зуміла після ранньої смерті чоловіка підняти сімох дітей.
Відсутність повноцінної сім`ї кожен із підростаючих Портерів переживав по-своєму - старший Шелл став запеклим хуліганом, а згодом справжнім деспотом, Білл, навпаки зростав дуже сором`язливим і відлюдькуватим. Його кращими друзями були Шелл, сусідський хлопчик Том Тейт і книги.
Юному Вільяму Портеру не довелося стати спадкоємцем багатої бібліотеки, яка пробуджує уяву золотими корінцями книг і ароматом друкоавного паперу. Батько і бабуся нічого не читали, зате багатий Том Тейт читав. У нього завжди можна було дістати свіжий випуск "десятицентових" журналів з барвистими обкладинками, за якими ховалися історії про благородних бандитів, рейнджерів і небезпечних індіанців. Поряд з не дуже вдалими літературними творами, ці видання друкували Майн Ріда, Купера, Дюма, уривки з Гюго і Діккенса. Юний Вільям ковтав журнал за журналом, інтуїтивно відбираючи "погану" літературу. Так формувалася його головна життєва пристрасть - читання, яка згодом підштовхнула його стати письменником.
Від школи до каторги.
Шкільні роки Вільяма Портера пройшли у приватному навчальному закладі для дівчат його тітки міс Евеліни або просто Ліни. Спершу у школі була тільки одна загальна класна кімната і розташовувалась вона у вітальні будинку Портерів. По мірі того, як зростала кількість учнів, приватному закладу довелося розширитися і переміститися у спеціально збудовану прибудову. Перелік дисциплін визначала директорка, вона ж єдина вчителька міс Ліна. Головною пристрастю самотньої бездітної міс Портер була література, саме тому цьому предмету приділялася левова частка програми.
У школі хлопчик вирізнявся з-поміж усіх своїм розумом, талантом і винахідливістю. Він міг однією рукою малювати, а іншою вираховувати математичні завдання.
Сирітство Вільяма змусило покинути школу, уже у 15 років він швидко вивчається на фармацевта, щоб продовжити сімейну справу, деякий час працює в аптеці свого дядька, але практично відразу стає байдужим до цього ремесла і починає "приміряти" різні пррофесії - від продавця коржів на ранчо до банківського рахівника.
У 90-ті роки Портер , нарешті, знаходить справу до душі - починає видавати гумористичний журнал "The Rollinq Stone". Журнал виходить щотижня і складається у значній мірі з оповідань, жартів та ілюстрацій головного редактора. Однак розширити видавничу справу не вдалося. Журнал був закритий, а його видавець, як і раніше працював у банку, звинувачений у крадіжці великої суми грошей з банківської скарбниці. Чи був Вільям Портер винен насправді - невідомо. Слідство апелювало, начебто, беззаперечними мотивами - банкрутства журналу і важкої хвороби дружини. На все це Портеру були потрібні чималі гроші.
У в`язницю Вільям потрапляє не відразу. Він довго поневіряється по Південній Америці в компанії бандита-грабіжника Елла Дженнінгса. Відкритися слідству Портера змусила смерть дружини. Вже під час похорону, вбитого горем вдівця супроводжували правоохоронці. На цей раз Вільям не намагався бігти, він мовчки здався слідству . Портера засуджують до п`яти років ув`язнення в тюрмі Коламбус штату Огайо. Вільям працює в місцевому лазареті, пише короткі оповідання. Темою для творів початківця літератора стають долі в`язнів Огайської каторги. Портер влаштовує публічні читання і, натхненний позитивною реакцією публіки, відправляє свої твори в американські газети.
Особливо Вільяма підтримує Ел Дженнінгс, з яким вони разом ховалися від правосуддя і опинилися в одній в`язниці. Пізніше Дженнінгс стане біографом письменника і опублікує свої відомі мемуари "Крізь темряву з О. Генрі".
Трохи більше, ніж через три роки (термін ув`язнення був скорочений) Вільяма Портера не стало, на свободу вийшла зовсім інша людина - талановитий письменник з незвичайним ім`ям О. Генрі.
Таємниця псевдоніма письменника.
Незвичайний псевдонім Вільяма Сідні Портера й досі викликає суперечки серед дослідників життя і творчості письменника. Одні стверджують, що літературне ім`я було обрано зовсім випадково з газетної хроніки, а таємничий ініціал "О" , як найпростіша буква алфавіту. Інші вважають, що письменника надихнув популярний французький формацевт Етьєн Осеан Анрі (його прізвище пишеться "Henry"). Хто або що надихнуло письменника достеменно невідомо.
273 оповідання і роман.
Літературна кар`єра О. Генрі розвивається стрімко. Після публікації тюремного оповідання "Різдяний подарунок Діка-Свистуна" (1899, "Журнал Макклюра") йому пропонують співпрацювати з нью-йоркською газетою "Word". О. Генрі працює майже цілодобово, видаючи десятки оповідань на рік: 1904-го він публікує шістдесят шість оповідань, 1905 - шістдесят чотири. В цілому О. Генрі написав близько трьохсот коротких прозових творів, об`єднаних в збірки:
"Чотири мільйони", "Палаючий світильник", "Серце Заходу", "Шляхетний шахрай", "Голос великого міста", "Дороги долі", "На вибір", "Ділові люди", "Шістки-сімки", "Під лежачий камінь", "Залишки"("Всього потрошку").
Збірки видавались у період з 1906 по 1910 рік. Остання, що складається з нарисів, фейлетонів, коротких гуморесок, була опублікована посмертно.
Працюючи в стислі терміни О. Генрі нерідко був змушений жертвувати художністю. Часом твір дописувався на столі в редакції і одразу йшов до друку без редагування. Незважаючи на це, О. Генрі вдавалося створювати справжні шедеври. А саме:
"Дари волхвів" зі збірки "Чотири мільйона"; "Останній лист" з "Палаючого світильника"; "Вождь червоношкірих", "Дороги, які ми вибираємо" із "Коловорота"; "Родинні душі" з "Шістки-сімки" та інші.
Сюжети для своїх творів він часто брав із життя. Знамениті «Дари волхвів» були написані після того, як Портер примчав до вмираючої дружині на Різдво. Він встиг попрощатися з коханою в це світле свято, а вона – піднести чоловікові останній подарунок – золотий ланцюжок для його годинника. Бідна жінка не знала, що цей самий годинник Портер продав декількома днями раніше, щоб на виручені гроші придбати квиток до рідного міста.
Смерть Вільяма Портера.
Письменник був одружений двічі. Перша дружина померла в 1897 році від туберкульозу. Вдруге О. Генрі одружився в 1907 році на своїй давній шанувальниці Саллі Коулмен. Від цього шлюбу у письменника була дочка Маргарет Уорс Портер. Шлюб не був щасливим
О. Генрі прожив коротке життя, він страждав на цукровий діабет і цироз печінки. Письменника не стало 5 червня 1910 року. Він помер в найдешевшому номері нью-йоркського готелю, де самітницький прожив останній тиждень свого життя. На той час О. Генрі було всього 47 років, і він планував новий цикл оповідань про Півдні.
Є у О. Генрі і один роман, правда, що складається з новел. Це "Королі і капуста", що вийшов друком на початку літературної кар`єри у 1904 році. Роман розповідає про "бананву республіку" Анчурії, її мешканців, побуті і гостях.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/o-genri-tsikavi-fakti
Немає коментарів:
Дописати коментар