23 вересня 

150 років від дня народження

Соломії Амвросіївни Крушельницької

(1872-1952) 

української оперної співачки, педагогині, 

музично-громадської діячки

"Я мала хвилини насолоди, коли могла чужинцям

 показати красу наших народних пісень"

Соломія Крушельницька

Символ української опери, української музики, українського мистецтва. Вродлива, надзвичайно талановита жінка з неперевершеним голосом, який полонив Європу і Південну Америку і залишався в пам`яті тих, хто її слухав, назавжди. У світовій пресі її називали:  "незабутня Аїда", "єдина в світі Джоконда", "ідеальна Брунгільда", "найчарівніша Чіо-Чіо-Сан", "неповторна Галька", "вражаюча Валькірія", "найпрекрасніша Соломія"... 

Цього року минає 150 років від дня народження славетної оперної співачки, чий дивовижний голос почули та полюбили мільйони людей , від Львова до Нью-Йорка. Вона підкорила найпрестижнішу оперну сцену La Scala, постійно вчилася новому та вдосконалювала свою майстерність, а завдяки шаленій популярності й таланту змогла познайомити з українською піснею весь світ.

Народилась С. Крушельницька 23 вересня 1872 року в с. Білявинці на Тернопільщині у родині священника. У шестирічному віці почала опановувати фортепіано. Школи у селищі не було, тож освітою Соломії і решти дітей займався батько Амвросій Крушельницький. У родині сільського пароха (сільський священник) всі любили музику, але навіть на фоні музично обдарованих батьків і сестер Соломія виглядала справжнім самородком. Була старанною ученицею, просиджуючи за інструментом годинами. Соломія продовжила освіту у Тернопільській класичній гімназії, під час навчання в якій продовжувала опановувати вокал. Починаючи з 1882 року вона почала співати на концертах у складі хору "Руська бесіда", вже тоді підкорюючи знавців сильним і неповторним голосом. 

Професійну вокальну освіту Соломія отримала у Львові. Відомим фактом є помітка одного з педагогів у дипломі співачки: "має усі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени". По закінченню навчання у Львові 1893 року, Соломія продовжила мистецтво співу у Мілані, у чому їй посприяла відома італійська співачка  Джемма Беллінчоні, почувши виступи Крушельницької під час гастролей на Галичині. В Італії Крушельницька вдосконалює свій голос у професора Фаусти Креспі і вже через кілька років з успіхом виступає на сценах відомих театрів, здобувши велику популярність. 

На її честь у Чилі випускають білих голубів у театрі, а у Кракові після вистави студенти випрягають коней та самі везуть її екіпаж до готолю. У 1898 році 25-річна співачка стає примадонною Варшавської опери, а за кілька років підкорює сцени Парижа та міланського La Scala. Як відзначали критики, співаючи в Петербурзі з Карузо й Баттістіні, наша землячка не раз затьмарювала своїм успіхом цих італійських оперних зірок.

Завдяки італійським педагогам голос Соломії Крушельницької набув надзвичайної сили і відтінків, відкрив її лірико-драматичне сопрано діапазоном у три актави (у Львові її голос визначили як мецо-сопрано, що в майбутньому зумовило повну зміну репертуару), яке гіпнозувало поціновувачів мистецтва. 

Проте Соломія на цьому не зупиняється й націлена на самовдосконалення. Вона їде вчитися до Відня, де опановує німецьку вокальну школу, щоб співати в операх Ріхарда Вагнера, твори якого вимагали спеціальної підготовки та витривалості. Після навчання з успіхом виконує головні партії в 6-ти операх німецького композитора. У 1902 році після виступу у ролі Ельзи в опері "Лоенгрін" в Opera Garnier преса писала, що Крушельницька підкорила Париж за один вечір. Найчастіше її приймали варшавські та краківські театри - вони обожнювали Соломію і називали "Вагнерівською примадонною ХХ століття.

Справжні майстри сцени є надбанням не лише одного народу, їхня творчість належить усьому людству. Проте Соломія Крушельницька, виступаючи у десятках країн Європи та Америки, завжди підкреслювала свою українську ідентичність - на біс вона виконувала виключно українські пісні. Вже бувши зіркою найвеличніших оперних сцен світу, вона щороку приїздила з виступами в рідний Тернопіль, Львів, Бережани, Чернівці чи Збараж. А на власні гастролі брала із собою як талісман збірку "Кобзаря" Тараса Шевченка. Серед шанувальників Крушельницької були відомі політики, представники великого капіталу, всесвітньо відомі артисти. Але Соломія всю свою пристрасть віддавала тільки сцені та власній родині. Досягши тридцятирічного віку, вона стала годувальницею родини і навіть купила рідним будиночок у Львові. Виступи С. Крушельницької повсякчас збирали у Львівському оперному театрі повні зали вдячних глядачів - співачка не лише володіла унікальним сопрано у три октави, але й могла виконувати пісні вісьмома мовами.

У лютому 1904 року тоді вже відомий італійський композитор Джакомо Пуччіні представив на сцені  La Scala прем`єру "Мадам Баттерфляй". Це був приголомшливий провал - ошатна італійська публіка знехтувала виставою і навіть освистала. Пуччіні попросив саме Соломію Крушельницьку врятувати його оперу, і вона не злякалася ризикнути кар`єрою, хоча запропонувала маестро скоротити вступну арію, яка, на її думку, втомила глядача. І вже у травні вони показали оновлену прем`єру у театрі Гранде в Бреші. Успіх був надзвичайний - Пуччіні й Крушельницьку викликали на "біс" 7 разів. Співачка тріумфально виконувала партію знаменитої гейші в найбільших театрах світу понад сто разів і досі вважається найкращою виконавицею ролі Чіо-Чіо-Сан.

Соломія Крушельницька була вродливою жінкою, яка знала, як підтримувати себе у формі: щодня - гімнастика та здорове харчування. Вона гарно трималася у сідлі, любила вечірні прогулянки та своє авто, яким завжди керувала сама.

Крушельницька мала велике кохання. Зі своїм майбутнім чоловіком Чезаре Річчоні, італійським аристрократом і тонким знавцем мистецтва, Соломія познайомилася в домі Пуччіні. Їхні шляхи перетнулися ще раз у залі суду, коли він був її адвокатом у справі проти театру в Неаполі, куди вона на з`явилася на виступ через виверження Везувію. Він виграв справу. Згодом симпатія переросла в закоханість і в 1910 році, під час гастролей співачки Південною Америкою, пара побралася в Буенос-Айресі та прожила разом 26 років, маючи віллу в Тоскані та подорожуючи світом, доки смерть Чезаре не розлучила їх. Своїм сестрам Соломія розповідала, що Річчоні був її другом, близькою людиною та єдиним чоловіком, якого вона кохала. 

У серпні 1939 року, після смерті чоловіка, співачка приїхала в гості до рідних на Галичину з двома валізами, але через початок Другої світової війни вже так і не повернулася додому в Італію. За радянської окупації нова влада націоналізувала будинок Крушельницької, залишивши їй із сестрою Ганною тільки квартиру на верхньому поверсі. За німецької окупації співачка намагалася вижити за гроші від приватних уроків вокалу. У післявоєнний період Крушельницька починає викладати у Львівській консерваторії, однак світову зірку ледве не звільняють, бо її диплом про вищу освіту зник. Мешкаючи й викладаючи в Радянській Україні, Крушельницька незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії.  До Італії її не випускали, громадянства СРСР їй не давали, доки вона не передала свою тосканську віллу радянській державі, яку та продала. ЇЇ талант, голос і життя опинилися за "залізною завісою".

Свій останній концерт Соломія Крушельницька дала у Львові, у 77-річному віці, де таким же чистим, але вже не таким сильним голосом заспівала "Родимий краю" у Львівській філармонії. Але з піснею вона була до кінця життя: адже навіть із раком горла на 79-му році життя упродовж 8-16 квітня 1951 р. Крушельницька  записала чотири твори - це були обробки українських пісень.

У 1951 році Соломії Крушельницькій присвоїли звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року нарешті отримала звання професора.

Соломія Амвросіївна Крушельницька померла 16 листопада 1952 року. ЇЇ поховали на Личаківському цвинтарі. 

 

Сьогодні в Україні є два меморіальні музеї Соломії Крушельницької - у Львові та в селі Біла на Тернопільщині, а у великій залі музею театру La Scala, між портретами талановитих італійців Роджеро Леонкавалло та Енріко Карузо, стоїть барельєф великої українки Соломії Крушельницької.

На полицях нашої бібліотеки

Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. У двох частинах. (укладач М. Головащенко).

Ця книжка містить спогади про славетну співачку, яка гідно займає одне з перших місць у сузір`ї найвидатніших світових митців кінця ХІХ-початку ХХ століття. Тут зібрані спогади діячів вітчизняної культури і зарубіжних країн. З них постає образ великої співачки, вдумливого педагога, благородної людини, щирої патріотки своєї вітчизни, палкого пропагандиста рідної пісні і світового музичного митсецтва.
У 2-ій частині зібрано матеріали світової преси, в яких розповідається про тріумфальні виступи співачки на кращих оперних сценах Польщі, Італії, Франції, Португалії, Аргентини, Чилі, росії, про концертні турне по Європі та Америці. Крім того, в ній вміщено досить широке листування Крушельницької та ряд інших документів, які висвітлюють життя і творчу діяльність видатної артистки, чиє ім`я в історії світового оперного мистецтва стоїть поряд з іменами Енріко Карузо, Маттіа Баттістіні, Тітта Руффо, Федора Шаляпіна. Містить рідкісні фотографії співачки та людей з її життя.