Слова та
голос – більш нічого
А серце б`ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать од Бога
І голос той і ті слова
Ідуть меж люди!
Костянтин Ушинський |
Мова - найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що зв'язує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле… Відберіть у народу все — і він усе може повернути; але відберіть мову — і він ніколи більше вже не створить її; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ.
Наша мова… мелодична, співуча мова…, на якій існує така народна література, якою ще недавно співав Шевченко,...! А який невичерпний матеріал народна поезія дає для розвитку найблагородніших і найніжніших почуттів у серці молодого покоління!
![]() |
Іван Багряний |
Перейшов усі світи я –
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово – пісня колискова,
Мово – матері уста.
![]() |
Дмитро Білоус |
Коли забув ти рідну мову –
яка б та
мова не була –
ти втратив
корінь і основу,
ти обчухрав себе дотла.
![]() |
Олесь Гончар |
не може й сам викликати поваги до себе.
![]() |
Ліна Костенко |
Нації вмирають не від інфаркту,
спочатку в них відбирають мову.
![]() |
Панас Мирний |
Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізнявся від других людей…
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ,
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна..
Цвіти і сяй, моя державна…
![]() |
Володимир Сосюра |
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов`їну.
![]() |
Оксана Забужко |
неповторна і – своя;
в ній
гримлять громи в негоду,
в тиші –
трелі солов`я
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять
Солов`їну, барвінкову,
колосисту – на віки –
українську рідну мову
в дар батьки мені дали.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина – так як мати
мова в кожного із нас.
![]() |
Дмитро Білоус |
Ти постаєш в
ясній обнові,
як пісня,
линеш, рідне слово.
Ти наше диво
калинове,
Кохана материнська мово!
Несеш
барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши
там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в
серці кожне гроно,
прозоре диво
калинове.
Хай квітне,
пломенить червоно
В сім`ї
великій, вольній, новій.
Немає коментарів:
Дописати коментар