Микола Дмитрович Леонтович

(1877-1921)

славетний український композитор, 

хоровий диригент, фольклорист, 

педагог і громадський діяч

Леонтовича називають "Українським Бахом" за величезний внесок у розвиток хорової музики, геніальним  ювеліром української пісні . Його різдвяна колядка "Щедрик" відома у всьому світі під назвою "Carol of the Bells" та має безліч інтерпретацій.

Славетний композитор все життя намагався пропагувати українську культуру у свої творах. Він збирав та обробляв козацькі пісні, створюючи високохудожні твори-пісні. У творчому доробку композитора понад 200 музичних творів. Серед них такі відомі, як "Щедрик", "Дударик", "Пряля", "Козака несуть". Його життя – це приклад самовідданого служіння Україні, справі відродження української культури, зокрема хорового мистецтва.

Микола Дмитрович Леонтович див.

ЦІКАВІ ФАКТИ  З БІОГРАФІЇ

З ДИТИНСТВА ОТОЧЕНИЙ МУЗИКОЮ

Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 р. в с. Селевинці, присілку с. Монастирок Брацлавського повіту на Поділлі (нині Немирівського району на Вінниччині) у родині сільського священика. З дитинства хлопчик був оточений музикою.

Мати композитора Марія Йосипівна була людиною "рідкої духовної та фізичної краси", гарно співала. Його батько – Дмитро Феофанович майстерно володів такими інструментами як – цитра, балалайка, гітара, скрипка.  Від них юний композитор і перейняв любов до музики.  Натхненний грою батька, Микола й сам починає підбирати народні мелодії на музичних інструментах. Інші члени сім'ї Леонтовичів теж були тісно пов'язані з музикою. 

 ЗАХОПЛЮВАВСЯ ОБРОБКОЮ НАРОДНИХ І  КОЗАЦЬКИХ ПІСЕНЬ

Улюблене заняття в період навчання – обробка народних пісень.  Микола Дмитрович керував учнівськими колективами й творив власні обробки народних пісень.  Часто Леонтович записував їх, слухаючи співаків та молодь, сидячи в парку на лавці. Пізніше він використовував свої студентські записи для написання музики. Побувавши на Хортиці, маестро надихнувся на обробку козацьких пісень.

 ВІЧНИЙ УЧИТЕЛЬ І ВІЧНИЙ УЧЕНЬ

Леонтович за сімейною традицією повинен був стати священиком – так бажали його батьки. Тому він закінчує Шаргородське початкове духовне училище, а згодом – духовну семінарію у Кам’янець-Подільську . Проте юний композитор обрав іншу життєву стежку. Після закінчення семінарії Микола Дмитрович працював у Чукiвськiй двокласній школі. Але, як і раніше, музика залишалася для нього на першому місці. Саме тут у 1901 р. з’явилася "Перша збірка пісень з Поділля".  

Згодом М. Леонтович викладав у Тиврівському духовному училищі (у цей період композитор одружився з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич), Вінницькій церковно-вчительській школі, де завершив роботу над "Другою збіркою пісень з Поділля", працював вчителем музики у залізничній школі Гришино (нині м. Красноармійськ) на Донбасі, викладачем співів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі. Леонтович часто організовував разом зі своїми учнями літературно-музичні вечори. З 1909 року Леонтович навчається під керівництвом відомого теоретика музики Болеслава Яворського, якого він періодично відвідує у Києві та Москві. У цей період у доробку композитора з’явився геніальний "Щедрик", "Піють півні", "Мала мати одну дочку", "Дударик", "Ой зійшла зоря" та інші. 

"ЩЕДРИК" ПРИНІС  ЛЕОНТОВИЧУ СВІТОВУ СЛАВУ

Вершиною творчої спадщини композитора є всесвітньо відомий "Щедрик". Загалом, Микола Дмитрович написав п’ять версій твору, але для виконання він вибрав лише один, який створено у 1916 році. Саме ця версія вперше прозвучала у 1916 році у виконанні студентського хору Київського університету Святого Володимира (нині Університету імені Тараса Шевченка). Це була вже четверта редакція "Щедрика" Леонтовича, що набула надзвичайної популярності. 

5 жовтня 1921 року він був презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. А в 1936 році Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записує англійську версію слів до "Щедрика" — "Carol of the Bells". Під цією назвою мелодія українського "Щедрика" стала всесвітньо відомою.

ПРАЦЮВАВ НАД ПІДРУЧНИКОМ ДЛЯ ШКІЛ

Протягом 1919-1920 років Микола Леонтович працював над підручником з нотної грамоти для школи. Але жоден екземпляр не дійшов до нашого часу.

КЛАВДІЯ - ЄДИНЕ КОХАННЯ КОМПОЗИТОРА

Микола Леотович з дружиною 
Клавдією і донькою Галиною

Про Миколу Леонтовича ходили плітки, мовляв, він закохався у свою ученицю, 16-річну Надію Танашкевич (її ще називають музою композитора), що Микола навіть придбав квитки, щоб виїхати з нею за кордон, та зраджував дружину. Однак, це міфи, які ще в ті далекі часи розповсюджували чекісти, аби заплямувати репутацію відомого композитора. Адже він займався не лише проукраїнською музичною діяльністю, а й був організатором хору робітників, який виступав на мітингах проти влади. Насправді ж Леонтович любив свою дружину, а в учениці його просто захоплював музичний талант. 

У музеї досі зберігаються листи, які Микола писав дружині. Вони пронизані теплом, ніжністю. Він часто описував, як сумує за нею, і яка вона в нього красива. Клавдія була дуже дбайливою дружиною. На її плечі лягли всі домашні клопоти. Адже, як потім у спогадах писала їхня донька Галина, батько часто ходив із великою валізою по селах і збирав фольклор, а додому повертався вже надвечір й негайно сідав за рояль, аби писати ноти. А дружина приносила йому чай, якийсь пиріжок - турбувалась, щоби не був голодний.

Донька композитора писала у спогадах також таке: «Ось за ним (фортепіано) в сувору зиму сидів у холоді батько. Закутає ноги ковдрою, хукає на пальці й грає, грає, наче не помічає жорстокої дійсності. Для нього існувала тільки музика. Мама створила максимальні умови для його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно, розуміла, ким є і ким залишається Леонтович для України». Микола Леонтович та Клавдія мали двох доньок - Галину та Євгенію.

МУЗА КОМПОЗИТОРА НАПРОРОЧИЛА КОРОТКУ ДОЛЮ

Марія Стеф`юк в опері М. Леонтовича
"На русалчин Великдень"

Леонтович викладав у тульчинському жіночому єпархіальному училищі. Тут він береться за написання хорової опери "На русалчин Великдень", проте він прагнув удосконалити текст лібрето, який написала його вихованка Надія Танашевич (її називали музою композитора). 20 січня 1921 року, взявши із собою старшу дочку Галинку, їде до лібретистки, що проживала зі своїми батьками у селі Стражгороді поблизу містечка Гайсина.  Цілий день він сидів із Надією Танашевич над оперою.

Наступного дня збирався у Марківку. Наостанок, згадує учениця Миколи Леонтовича, йому поворожила по руці "стара Танашиха". Глянувши, дівчина прошепотіла: "Це лінія життя, але чому вона така коротка?" Леонтович віджартувався, мовляв, смерті не чекає. Але доля жартувати вже не збиралася.

ТАЄМНИЦЯ ТРАГІЧНОЇ СМЕРТІ   

І от він дістався Марківки. На календарі – 22 січня 1921 року. Субота, шоста година вечора. Тільки-но до розмови зійшлася родина Леонтовичів: отець Димитрій, Микола, його сестра Вікторія і донька Галина, аж до хати постукався і попросився заночувати подорожній. "Розмова російська, солдатська", – згадував потім батько Миколи Леонтовича. Гість показав посвідчення чекіста і представився Афанасієм Гріщенком. Його нагодували, поклали спати.

О 7:30 ранку наступного дня пролунав постріл. Батько влетів до синової кімнати. Напівзігнутим на дивані сидів Микола Леонтович, стікав кров’ю від прицільного пострілу у груди. "Тату, я помираю", - єдине, що встиг вимовити композитор. 

Миколі Леонтовичу було присвячено багато публікацій і лише наприкінці ХХ століття вдалося розгадати причину його смерті. Це було зумисне вбивство талановитого українського композитора органами ВНК.

 У ПАМ'ЯТЬ ЮВЕЛІРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ

На дев’ятий день пам’яті Миколи Леонтовича друзі започаткували комітет Леонтовича, що через рік став Товариством. Вже 1977 року Київським театром опери та балету було поставлено оперу Миколи Леонтовича за казкою Бориса Грінченка. Її дописав і відредагував Мирослав Скорик, назвавши твір "Русалчині луки".  

22 серпня 2016 р. в с. Марківка Теплицького району Вінницької області відбулося відкриття музею М. Д. Леонтовича – філії Вінницького обласного краєзнавчого музею. Головна мета експозиції – уславлення імені видатного українського композитора, хорового диригента, фольклориста, педагога i громадського діяча, який вписав яскраву сторінку в історію української музики. 

У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ КОМПОЗИТОРА ПОНАД 200 МУЗИЧНИХ ТВОРІВ

У творчому доробку композитора понад 200 музичних творів, зокрема українські різдвяні піснеспіви: "Щедрик" "Дивная новина", "Пречиста Діва", "Що то за предиво", йорданська "Ой на річці на Ордані" є нині відомі в багатьох країнах. 

Хорові обробки: "Козака несуть", "Дударик", "Із-за гори сніжок летить", "Женчичок-бренчичок", "Гаю, гаю, зелен розмаю" зберігаються у репертуарах багатьох хорових колективів і в наш час.

За матеріалами мережі Інтернет.