ОВІЯНИЙ ЛЕГЕНДАМИ ЧЕРНІГІВ...

В самій назві міста ховається відразу декілька загадкових історій. За однією із версій, на місці сучасного Чернігова колись знаходився густий ліс, що називався Чорним гаєм, а з плином часу трансформація цих двох слів дала місту нинішню назву. За іншою легендою, колись давно містом правив князь Чорний, який і назвав його на свою честь. Про те, які ще таємниці зберігає в собі древнє місто, читайте в нашій добірці.  

1. Легенда про Чорну могилу

Чорна могила — один з найбільших давньоруських курганів Х ст., який зберігся до наших днів. Він розташований неподалік від Єлецького монастиря. На території Чернігова є багато стародавніх курганів дохристиянської доби. Вони приховують безліч таємниць, одна з яких пов’язана з трагічним коханням княжни Предслави Чорної. У період з 948 по 968 роки в Чернігові правив племінник київського князя Ігоря Рюриковича (до речі, якого також звали Ігор) на прізвисько "Чорний". У нього було двоє дітей – Володислав і Предслава. Легенда свідчить, що Предслава була жінкою-воїном і володіла неземною красою. Дізнавшись про неї, князь Хазарський забажав взяти її за дружину. Батько Предслави дав згоду, але дівчина

відмовилася виходити заміж за нелюба. Коли договір з князем Хазарським було розірвано, відбулася страшна битва, під час якої відважна дівчина викинулася з вікна високого палацу. Князь "Чорний" також загинув у цій битві і був похований у високому кургані. Замість весілля відбулися похорони прекрасної княжни Предслави та її батька. Згодом цей курган стали називати Чорною могилою.

Археологічні дослідження:

Ø вражають розміри кургану Чорна могила: діаметр 40 м, окружність 125 м, висота, що збереглася — 11м. У давнину курган був оточений ровом до 7 м завширшки. Давньоруську пам’ятку досліджував уродженець Чернігівщини, відомий археолог Дмитро Самоквасов у 1870-х роках;

Ø поховання в кургані чоловіка і жінки, здійснене за обрядом кремації. Вони покладені в повному військовому обладунку. Поруч із воїном знаходилась зброя — два меча, шабля, спис, сідло з стременами, фрагменти кольчуги, шолом, наконечники стріл, біля ніг — щит з мідним окуттям. Поруч зі зброєю — залізна посудина із кістками барана та бронзова жаровня з вугіллям. Біля ніг похованого були покладені двоє осідланих коней. Серед речей, пов’язаних з жінкою — десять серпів, розташовані в ногах;

Ø західну частину кострища займали дванадцять відер півколом, від яких залишилось залізне окуття та дві залізних посудини. На місці, де лежали небіжчики, знайдені численні прикраси, наконечники поясів, золоті та срібні злитки — залишки розплавлених у вогні прикрас, бронзова посудина з бабками — гральними кістками, ключі, замки, сокири та долота;

Ø первинний насип кургану складав 7 м, потім тут відбувалася тризна-змагання на честь померлого, після якої курган досипався. На тризнищі були знайдені два ритони, зроблені з рогів тура зі срібним окуттям. Найбільш цікаве окуття більшого ритону з чудовим фризом, де зображено фантастичних звірів, птахів, людей. Крім того, на тризнищі знайдено два жертовних ножа та бронзовий ідол скандинавського бога Тора. Ці знахідки розглядають як дари, які відповідали статусу померлого за його життя;

Ø у кургані також виявлено три візантійські монети, наймолодша з яких карбована в 945-959 рр. Костянтином VII Багрянородним та його сином Василем. За цією монетою курган датують 960-ми роками — епохою князя Святослава;

Ø більшість знахідок з Чорної могили зберігається у Росії, у Московському історичному музеї. Частина експонатів, переданих Дмитром Самоквасовим до музею Київського університету та деяких приватних колекцій була втрачена.

2. Легенда про привид ченця Тарасія

 На схилах Болдиних гір стоїть Троїцько-Іллінський монастир, який виник на місці більш раннього печерного монастиря, заснованого в 1069 році святим Антонієм Печерським. Антонієві печери є великим комплексом підземних споруд, до якого належать каплиці з похованнями та келії, а також церкви святого Антонія, Миколи Святоші і святого Феодосія Тотемського. Остання, до речі, сягає висоти восьми з половиною метрів. Загальна протяжність печерних відомих ходів становить понад 350 метрів, хоча, подейкують, що ведуть вони аж до Києва.

З печерами пов’язано відразу кілька легенд. Одна з найвідоміших оповідає про таємничий серпанок у кінці одного з тунелів, який іноді набуває силуету людини в рясі. Поруч з цим місцем на стіні є напис: "Врятуй, Боже, раба Твого Тарасія". Співробітники музею Антонієвих печер кажуть, що зустріти привида ченця Тарасія найчастіше можна під час великих релігійних свят. Ще одна легенда пов’язана з татарами. Коли в XII столітті вони захопили місто і увірвалися в монастир, ті з них, що кинулися переслідувати ченців у печерах, зникли без сліду.

Сьогодні Антонієві печери - унікальний комплекс підземних приміщень і галерей загальною довжиною близько 350 м. Глибина їх залягання відносно поверхні Болдиної гори коливається від 2 до 12 метрів, а внутрішній обсяг сягає 7 тис. кубічних метрів. Підземні храми й каплиці печер і сьогодні вражають відвідувачів та науковців своїми розмірами й архітектурними формами. Максимальна висота печерного комплексу становить 8,5 м, що дорівнює висоті триповерхового будинку. Найсвятішими місцями печер вважаються келія Антонія Печерського та гробниця з кістками ченців, убитих монголо-татарами.

3. Легенда про Мотрю Кочубей

 Будинок полкової канцелярії в Чернігові є архітектурною пам’ятником XVII століття. Побудований він був наприкінці 1690 року і належав чернігівському полковнику Якову Лизогубу. Але серед місцевих жителів він більш відомий як будинок Мазепи. За однією з легенд, після смерті Якова Лизогуба його дружина продала будинок Івану Мазепі. У темних підвалах будинку гетьман Мазепа заховав бочки зі скарбами. І саме тут він таємно зустрічався із власною юною хрещеницею Мотрею – дочкою генерального писаря Василя Кочубея. За гріховний зв’язок з підстаркуватим хрещеним мати прокляла Мотрю і з того часу її неспокійна душа блукає світом. Щороку в ніч на Пречисту вона з’являється біля будинку Мазепи і благає перехожих благословити її прокляту душу православним хрестом, обіцяючи відкрити таємницю скарбів гетьмана.

4.  Легенда про чернігівського вурдалака

Одна з легенд міста розповідає про "українського Дракулу" – знаменитого полковника-упиря Василя Касперовича Дуніна-Борковського. Відомо, що він мав звання генерального обозного Війська Запорозького і був одним з найбагатших людей Гетьманської України. На його кошти в Чернігові були побудовані такі об’єкти: Вознесенська церква, церква Петра і Павла, трапезна і келі Єлецького монастиря, відреставровані Спасо-Преображенський та Успенський собори, П’ятницький монастир. Помер він у 1702 році. Поховали полковника з усіма почестями в Успенському соборі Єлецького монастиря.

Кажуть, що після смерті полковника в місті почали відбуватися страшні речі. Рівно опівночі з воріт Єлецького монастиря вилітала примарна карета, запряжена вороними кіньми, в якій сидів покійний полковник Дунін-Борковський. Карета везла господаря до його маєтку на Чорній кручі над Десною. Там мрець обходив свої володіння, а перед світанком зупинявся біля старого колодязя і вказував у нього пальцем. З першими півнями привид зникав. Коли терпіння містян вичерпалося, процесія священиків на чолі з архієпископом Іоанном Максимовичем зупинила примарну карету на мосту і змусила повернути назад. Коли труну Борковського витягли зі склепу та відкрили, обозний лежав у ній, мов живий, а в зубах у нього диміла люлька. Груди упиря пробили кілком і перепоховали його в родовому маєтку на березі Десни. Тієї ж ночі містом пройшла сильна гроза, річка вийшла з берегів і затопила місце поховання.

5. Легенда про чавунні гармати на Чернігівському Валу

Чернігівський Вал – популярне місце прогулянок мешканців міста і туристів. Колись тут розташовувалася цитадель Чернігівської фортеці – княжий дитинець. Наприкінці XIX століття усі оборонні споруди фортеці були знесені, а на їх місці засновано парк. Нині вздовж Чернігівського Валу можна побачити 12 чавунних гармат, які не тільки прикрашають це місце, але і є однією з головних визначних пам’яток міста. Точне походження їх невідоме. За однією з легенд, вони здавна стояли на бастіонах Чернігівської фортеці, а інша легенда свідчить, що гармати подарував місту Петро I за відвагу чернігівських козаків у війні зі шведами. Кажуть, що спочатку знаряддя були бронзовими, але з часом бронзу замінили на чавун. Однак, одна з найпопулярніших легенд оповідає про те, що колись ці гармати слугували своєрідним "гарбузом по-чернігівськи". Місцеві дівчата, якщо не хотіли йти на побачення, призначали кавалерам зустріч "біля 13-ої гармати". Нещасні приходили на призначений час і довго шукали неіснуючу 13-ту гармату

6. Легенда про будинок-корабель

Незвичайний двоповерховий маєток знаходиться в центральній частині Чернігова, на вулиці Хлібопекарській. Називається він кораблем не просто так. Маєток був побудований у 1906 році за проектом Григорія Остапенка – колишнього морського офіцера. Проживаючи в сухопутному Чернігові, капітан Остапенко замислив збудувати будинок, який нагадуватиме йому військовий корабель. Зовні будівля виглядає як гарний маєток у стилі модерн, родзинкою його є невеликий балкончик на другому поверсі. 

  Згідно із міськими легендами, саме з цього балкончика господар будинку скидав "трап", по якому гості мали заходити до його будинку. Усередині на них чекали вузькі гвинтові сходи, по яким, як на справжньому кораблі, гості спускалися до банкетної зали. До речі, назви кімнатам капітан також давав морські: туалет він називав гальюном, кухню – камбузом, а кухаря – коком. Якщо придивитися, то і сьогодні на кованому балкончику можна побачити невеликі дверцята.

 7. Легенда про срібні ворота Борисоглібського собору

 Борисоглібський собор є одним з найдавніших храмів України. Він будувався як усипальниця князів роду Давидовичів у період з 1120 по 1123 роки. За довгий час існування собор не один раз руйнували і перебудовували. Щоразу його архітектурний вигляд набував нових обрисів, доки в 1950-х роках йому не повернули первісного вигляду. Нині Борисоглібський храм є музеєм Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній". Один з головних його експонатів – срібні царські ворота з позолотою. Існує легенда, що ворота виготовлені зі срібного язичницького ідола, якого знайшли глибоко під землею під час будівництва нинішнього Чернігівського колегіуму.   Вага ідола становила близько 50 кілограм. За наказом гетьмана Мазепи в одній із майстерень німецького міста Аугсбург з нього створили цей шедевр ювелірного мистецтва заввишки близько 2,5 метрів. В наші дні ворота все ще в гарному стані.

 8. Легенда про золото Полуботка

 У листопаді 1723 року наказного гетьмана Павла Полуботка було заарештовано і відправлено до Петропавлівської фортеці. За легендою, перед своїм арештом він таємно віддав на зберігання Банку Англії 200 тисяч золотих монет під відсотки. У заповіті Полуботок зазначив, що внесок можуть забрати тільки його прямі нащадки, але лишень тоді, коли Україна стане незалежною. Спроби повернути золото до України робилися не один раз, але досьогодні скарби так і не було знайдено.

Цікаво, що сімейний склеп Полуботків було випадково знайдено в Чернігові під час земляних робіт біля Успенського собору Єлецького монастиря. У просторому кам’яному приміщенні на глибині одного метра були виявлені чотири дерев’яні труни. На одній з кришок лежав срібний хрест, гравірування на поверхні якого вказувала, що там знаходиться прах Леонтія Полуботка – рідного батька гетьмана Павла Полуботка. Ще один об’єкт, пов’язаний з ім’ям гетьмана, – церква Михайла і Федора, а також будинок колишньої духовної семінарії. Обидві ці будівлі стоять на місці гетьманського палацу. Подейкують, що до його напівзруйнованих підземель зуміли колись пробратися відчайдушні хлопці, всередині вони випадково побачили ніші, де за ґратами лежали скелети людей. Все це дуже схоже на легенду, але доцільність археологічно-архітектурного дослідження пам’ятника не викликає сумнівів. Також недалеко від Чернігова в селищі Любич можна побачити кам’яницю Полуботка. Нині там відкрито музей.

 9. Легенди П`ятницької церкви

З часів Київської Русі до наших днів збереглося не так багато споруд. Церква Параскеви П’ятниці, побудована наприкінці XII – початку XIII століття, є архітектурним представником того історичного періоду. За довгу історію вона неодноразово руйнувалася, добудовувалася і перебудовувалася. Старовинна легенда оповідає про те, що коли в 1239 році монголо-татари захопили і зруйнували Чернігів, залишилася непорушною лише П’ятницька церква. Ченці, жінки і діти замкнулися в ній та тримали оборону. Церква змогла витримати всі атаки, але коли закінчилися останні запаси води і хліба, захисники-ченці піднялися у верхню частину храму і викинулися на списи кочівників. Після цього церкву кілька разів руйнували і відновлювали знову. З 1991 року П’ятницька церква – діючий храм Української Православної Церкви Київського Патріархату. З тильного боку можна побачити вмурований в стіну камінь, який, подейкують, виконує бажання.

 10. Легенда про пам`ятник Богдану Хмельницькому

 Ця легенда міста більш сучасна. Коли в 1956 році в Чернігові було засновано парк імені Богдана Хмельницького, в ньому встановили пам’ятник гетьману. Цікаво, що спочатку фігура гетьмана була повернута спиною до парку і до П`ятницької церкви. За проектом чернігівського архітектора він повинен стояти обличчям до церкви, але оскільки споруджували пам’ятник за радянських часів, його поставили спиною до храму, обличчям  – до кордонів Росії. У 2017 році була проведена реконструкція скверу, під час якої монумент розвернули, і тепер він дивиться на паркові алеї відповідно до задуму автора. Цікаво також, що деякий час пам’ятник мав золотий колір через те, що якийсь виконроб вирішив, що "так буде гарніше".