2 квітня
день звільнення міст Чернігова, Городні, 
смт Михайло-Коцюбинське від російських окупантів (2022) 

24 лютого 2022 року розпочалося широкомасштабне вторгнення росіїї на Україну. У цей день розпочався новий етап у житті нашого рідного міста: місяць облоги, страждань та бескінечних обстрілів та бомбардувань ворожою артилерією та авіацією. Російська навала намагалася знищити цивільну інфраструктуру, пертворити місто на руїни. Серед сотен пошкоджених будівель біля 20 є історичні пам`ятки. Завдяки мужності та героїчним зусиллям наших Захисників у перші дні квітня 2022 року Чернігівську область вдалося звільнити від російської нечисті. Недарма Олексій Арестович назвав Чернігів  містом, що "врятувало Україну від розрізу на частини".

6 березня 2022 року президент Володимир Зеленський 

надав Чернігову почесне звання міста-героя України!

Чернігівські художнки 19 травня 2022 року створили  патріотичне граффіті 
«Чернігів - місто герой».
Воно знаходиться на стіні магазину «Сафарі», що на перетині вулиці П'ятницька та проспекту Перемоги.

У вересні вийшла друком книга «Чернігів у вогні: зметем орду, відправимо до пекла!» – спільний проєкт ОК «Північ» Збройних Сил України, газети «Чернігівщина: новини і оголошення» та Міжнародної літературно-мистецької Академії України.

"ЧЕРНІГІВ У ВОГНІ: ЗМЕТЕМ ОРДУ, ВІДПРАВИМО ДО ПЕКЛА!" 

Ця книга – справді унікальна, адже її автори та персонажі пережили нашестя лютої російської орди, мужньо боронили рідний край і нині разом наближають нашу Перемогу над ненависним ворогом. Попри всі шалені обстріли ракетами, артилерією і «Градами», й такі жорстокі бомбардування (нелюди скидали з літаків на місто 500-кілограмові бомби), Чернігів героїчно вистояв, а загарбники зникли, немов примари…

Кожен рядок цієї вражаючої книжки буквально написаний кров’ю, тому вона нікого не залишить байдужим. Причому книжку створено під час повномасштабного вторгнення, незадовго після описаних подій. Згодом ці матеріали, як й інші подібні видання, вивчатимуть науковці, їх читатимуть учні та студенти.

Книжка налічує три розділи. Персонажі першого розділу «Герої оборони Чернігова» – захисники Чернігівщини: бійці ОК «Північ» Збройних Сил України, добровольчого підрозділу «Ветерани МВС України», волонтери та фахівці з фортифікації. Одразу ж увагу привертають розповіді про Героїв України Віктора Ніколюка, Леоніда Ходу та Олександра Слєсаренка. Немало цікавого та хвилюючого – і в матеріалах про вже легендарну групу відчайдушних «Кліщів», названу так за позивним її керманича – підполковника ЗСУ Андрія Требуха. До речі, на обкладинці зображені саме відважні бійці групи «Кліщі» ОК «Північ» ЗСУ. 

У другому розділі розповідається про відважних медиків Чернігівського військового госпіталю та обласної лікарні, які в дуже складних умовах рятували поранених. А в третьому – спогади про життя громад Придесення між кулями. Вони, безсумнівно, унікальні. Адже написані по гарячих слідах, коли емоції від пережитого ще не вщухли.

Творці книги стали лауреатами Міжнародної літературної премії імені Джека Лондона. Зокрема, нагороду отримали: автори Сергій Дзюба, Марія Пучинець, Віталій Назаренко та Григорій Войток, упорядник і літературний редактор Катерина Махлай, командувач ОК «Північ», Герой України, генерал-майор Віктор Ніколюк, консультанти –  полковники Збройних Сил України Валентин Буряченко та Вадим Мисник, меценати книги –  Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і Воля» Леонід Яковишин і директор Української громади Сіднею,викладач університетів і центральної української школи в Австралії, кандидат наук із літературознавства Софія Мицак. 

Книгу «Чернігів у вогні: зметем орду, відправимо до пекла!» можете завантажити за посиланням.

Євген Букет

Кореспондент АрміяInform

Чернігів у вогні: зметем орду, відправимо до пекла! 

(Уривок із книги). На запитання, чи він, чоловік, боєць, плакав на війні, Руслан Ніконов («Док») щиро відповів:

«Плакав. Було… Знаєте, мої близькі й усі, хто жив спочатку в нашому будинку, переїхали потім у село, де було безпечніше. Вони там оселилися в хатах – аж 20 людей. І я відпросився у командира, щоб привезти їм продукти. Вже довкола скрізь були рашисти – в Михайло-Коцюбинському, Шестовиці, Ягідному, Іванівці… Залишалася єдина дорога життя – через Анисів, котру вороги постійно обстрілювали. Я завантажив автівку вщерть продуктами і поїхав буквально через поле.

По дорозі підібрав юних хлопця й дівчину, вони вже ледь ішли, несли дуже важку сумку й зовсім вибилися з сил. Навіть не знаю, як їх вдалося тоді запхати до машини! Якби щось таке треба було зробити в мирному житті, я б просто не зміг, це – нереально. Але дівчина згорнулася калачиком, хлопчина також утиснувся і так ми доїхали – під пекельними обстрілами. Боженька нас порятував!

Проте, коли я повертався назад, то натрапив там, у лісі, на труп молодої жінки, а трохи далі – на трупи ще двох жінок похилого віку… Розумієте, я ж раніше бачив наших загиблих бійців. Але то – чоловіки, воїни. А тут – просто беззахисні, мирні жінки, в яких влучили ворожі снаряди. І я не зміг стримати сліз…»

 За метеріалами мережі Інтернет