На полицях нашої бібліотеки
24 лютого 2022 року російська федерація розпочала новий етап восьмирічної війни проти України — повномасштабний наступ. Ворог здійснює масовані обстріли та бомбардування мирних українських міст та сіл.
А саме, 24 лютого 2022 року, о 5 годині ранку володимир путін офіційно оголосив про «спеціальну операцію» в Україні, насправді ж це було початком підлого і віроломного вторгнення в суверенну державу.
Наша добірка містить перелік нових надходжень художньої літератури, документальні твори та репортажі, історичні дослідження та політичні коментарі. Книги про російсько-українську війну — це важливі твори, які допомагають розуміти та пам'ятати важливе. Завітайте до бібліотеки, обирайте важливі книги від найкращих українських видавництв, які є частиною нашої історії.
Дар`я Бура, Олександр Красовицький «Хроніка війни 2014-2020» — це документальне дослідження у 3-х томах, літопис-хроніка подій 2014—2020 років в Україні, від завершального етапу Майдану до наших днів. Метою написання книги було прагнення переосмислити новітню історію, нагадати хронологію подій, що призвели до анексії Криму Російською Федерацією і початку гібридної збройної військової агресії РФ на Донбасі. Упорядники переглянули і хронологічно впорядкували тисячі публікацій щоденних новин і повідомлень з офіційних джерел.
Сухі інформаційні рядки зведень проілюстровані свідченнями безпосередніх учасників подій, процитованих з книг-хронік, що вийшли раніше у видавництві «Фоліо». Долучені спогади про загиблих українських вояків, що захищали нашу землю в перші дні, тижні, місяці й роки російсько-української війни, про новітніх героїв, хто заплатив найдорожчу ціну за спокій і добробут українців.
Ця книга — нагадування світовому суспільству про те, що російсько-українська війна триває, і не можна забувати про тих, хто зі зброєю в руках фактично захищає благополуччя Європи.
Перший том «Від Майдану до Іловайська» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» охоплює період з кінця лютого 2014 року до перших днів вересня 2014 року.
Другий том «Від першого до другого ‘‘Мінська’’» тритомника «Хроніка війни. 2014—2020» висвітлює події з вересня 2014 року до 20 лютого 2015 року.
У третьому томі "П`ять років гібридної війни" подається хроніка новин від кінця лютого 2015 року до 31 жовтня 2020 року.
Бура Д. Битва за Харків. 2014 рік.
7 квітня 2014 року, 8 година вечора. У центрі Харкова на проросійському мітингу біля ХОДА сепаратисти висловили недовіру депутатам Харківської облради та проголосили створення «суверенної держави» під назвою «Харківська народна республіка».
Усі події, які відбувалися у Донецьку від березня 2014 року, могли повторитися й у Харкові. Утім саме це місто першим стало чинити опір проросійським терористам. «Харків — місто дуже специфічне. Нас не хвилює, що відбувається десь навколо. Нас хвилює, що робиться саме в нашому місті», — кажуть місцеві.
«Битва за Харків» містить інтерв’ю харків’ян — активістів, депутатів, бізнесменів, культурних діячів, котрі вийшли у листопаді 2013 року боротися за рідний Харків і стояли до кінця. Також зібрані спогади працівників СБУ та контррозвідки, які знаходили російський слід в українському місті і розкривали теракти 2014—2015 рр.
Документальна хроніка повномасштабного вторгнення Росії в Україну нагадує читачу про трагічні та героїчні події шести перших місяців гарячої фази війни з 24 лютого до 24 серпня 2022 року. Ворог планував «блискавично» підкорити країну, вбиваючи мирних мешканців і знищуючи міста, але українці героїчно чинили опір.
Кремль не зміг реалізувати план швидкого захоплення України та зміни влади в країні. Головною перепоною для окупантів стали єдність українців та стійкість ЗСУ разом з іншими силами оборони України, а ціною опору — тисячі жертв серед цивільного населення, зруйновані долі мільйонів українців через втрату близьких, дому, колишнього життя.
Війна створила нові ризики економічного характеру. Світу загрожують паливна і продовольча кризи. Наш неймовірний опір агресору відкрив очі Заходу, ЄС і НАТО, на те, чим насправді є Росія та її «друга армія». Рівень солідарності європейців з українцями безпрецедентний. Українці зі зброєю в руках захищають спокій Європи.
У книзі хронологічно впорядковано публікації щоденних новин, повідомлення з офіційних джерел.
Бура Д. Місто-герой Чернігів. (укр. мовою)
Від Чернігова до Києва машиною їхати лише дві години, а до кордону з рф - годину, тому оборона міста у повномасштабній війні 2022 року мала стратегічне значення для захисту столиці. "Якби ми не втримали Чернігів, могли б втратити Київ", - пояснюють військові.
38 днів місто зазнавало артилерійських та авіаударів, опинилося практично у блокаді, без зв`язку і комунікацій. Його околиці розбиті до цеглин. Але саме тут російські танки "їхали заднім ходом" і палали від "коктейлів Молотова". Чернігів став містом героїв, а його оборона, як і всього регіону, трималася на чотирьох складових. Навіть на п`яти - ще річка Десна допомагала. Про тих, хто втримав і виборов місто у російських окупантів, - у цій книжці.
Подобна Є. Міста-герої Буча, Ірпінь, Гостомель.
24 лютого Україна прокинулась вдосвіта від звуків вибухів. Війна стала нашою новою реальністю, повітряні тривоги - буденністю. Колони російської техніки чавили своїми гусеницями наше минуле життя. Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував. Але поряд зі злом та болем, усі дні війни у цих змерзлих, наляканих та скривавлених містах жив небачений героїзм — військових, медиків, рятувальників, бійців тероборони, містян — всіх, хто допомагав, захищав, рятував, евакуйовував.
Окупація та бої за Гостомель, Бучу та Ірпінь тривали близько місяця. Але, аби описати все, що сталося за цей місяць, знадобляться десятиліття, томи й робота багатьох людей.
Це лише перший рядок в історії про велику трагедію та великий героїзм цих українських міст, лише невелика частина історій, які мають бути розказані.
Залізна евакуація. Історії війни від Укрзалізниці/Автор-упорядник А. Пермяков.
Ця книжка задокументованих історій війни, свідчень та відчуттів, пов`язаних з роботою Укразалізниці - нйбільшої компанії-роботодавця України. Більше 230 тисяч працівників. Майже кожний 170-й громадянин працює в Укрзалізниці.
За час повномасштабного наступу росії на Україну Укрзалізниця евакуювала більше 4 мільйонів громадян, серед них - близько мільйона дітей. У найгостріші дні вивозили близько 100 тисяч людей щодоби...
Ця книга є ґрунтовним дослідженням причин та витоків російської агресії проти незалежної України, історії формування специфічного імперського ставлення російських еліт до України та українців, російсько-українських відносин після розпаду СРСР, а також російської гібридної війни проти України. Публікація є підсумком трирічного дослідницького проекту: у 2013-2016 роках автор 15 разів відвідував міста і села на півдні та сході України, зокрема у зоні бойових дій, де записав близько 300 інтерв’ю. В основу книги покладено результати цього польового дослідження, його обговорення з українськими та західними експертами.
У книжці доступно, стисло й цікаво подається всеохопний виклад історії України від найдавніших часів до сьогодення. Починаючи від розселення первісних людей на землях, що колись будуть зватись Україною, автори ведуть допитливого читача через славні та трагічні моменти нашої історії аж до подій, свідками та учасниками яких були і є всі ми. На сторінках цієї книжки постають славні та трагічні моменти історії України, періоди її могутності, занепаду та боротьби.
Володимир Тітарчук/М. Згурська
Володимир Тітарчук — капітан ЗСУ, танкіст 1-ї окремої танкової бригади. Учасник російсько-української війни, «кіборг», загинув у боях за Донецький аеропорт 17 жовтня 2014 року.
Донецький аеропорт — це скеля і незборимий форпост українців. І всі його оборонці, без сумніву, герої. ДАП перестав діяти 26 травня 2014-го, коли терористи «брали» новий термінал. Українці відбили атаку. Наші вояки тримали оборону до вересня, але після Мінських угод атаки бойовиків відновилися і посилилися. Бої стали майже щоденними. За цю незламність ворог прозвав оборонців ДАП «кіборгами». 244 доби боїв: від травневих набігів сепаратистів, від жертв вересня 2014-го й до останніх зойків і відлунь моторошного січневого АДу. Загиблі, але нескорені.
Олег Сенцов/О. Мимрук
У серпні 2015 року на тлі анексії Криму та бойових дій на Донбасі не лише Україну, але й увесь світ вразила звістка про те, що відомого кінорежисера, сценариста, письменника Олега Сенцова засуджено до 20 років ув’язнення. Цьому передувало незаконне затримання, звинувачення у нібито терористичній діяльності на півострові та гучний судовий процес, який відбувався в Російській Федерації з порушеннями міжнародного законодавства.
Далі було декілька етапувань до місця відбування покарання на північ РФ, що, на думку фахівців, може розцінюватися як різновид тортур, голодування, ізолювання від повноцінного життя.
Протести громадськості, численні звернення відомих діячів мистецтв до керівництва Росії з вимогою звільнити Сенцова не мали жодних наслідків. Лише 7 вересня 2019 року він був звільнений у межах обміну утримуваними особами між Росією та Україною й повернувся на батьківщину.
Книга Олександра Мимрука «Олег Сенцов» складається зі спогадів людей, які добре знали Олега, з уривків його книг і сценаріїв до фільмів, а ще з витягів протоколів допитів свідків, які проходили у його сфабрикованій справі.
Що змушує покинути затишне життя і, незважаючи на смертельний ризик, за покликом серця боротися за те, що любиш, коли замість мирних буднів приходить війна? Що відбувається з людиною, яка потрапила під коток репресивної машини, що прагне знищити, розтоптати, перетворити на порох усе, що їй дороге?
Ця книга — сувора правда про норови, що царюють у сучасній російській федерації, країні, що перетворена в ГУЛАГ, про перебування в полоні, коли минуле зруйноване вщент, а майбутнє завідомо знищено. Як, залишившись сам на сам із безжальним ворогом, знайти в собі сили продовжувати боротьбу? Піднятися після падіння можна, лише розірвавши ланцюги, що скували душу. Чи досить сил у людини, яку позбавили надії? Це історія про те, як на зміну безвиході приходить віра, як юнак перетворюється на чоловіка і кидає виклик своїм тюремникам.
Двадцять четвертого лютого 2022 року письменник Андрій Курков нічого не написав. І в наступні кілька днів теж. Етнічному росіянинові, який усе своє життя провів у Києві, загрожувала така сама небезпека, як і решті українців. Бо в його світогляді, поведінці й ставленні до дійсності превалює світогляд і поведінка українських козаків XVI століття, коли Україна ще не була частиною Російської імперії, а свобода для українців була ціннішою за золото. Війна вирвала письменника з рідного київського дому й зробила одним з мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Він відкрив ноутбук тільки в Ужгороді, щоб відшукати передчуття війни у текстах, написаних за останні два місяці. І знайшов більше, ніж очікував. Вони, а також воєнні нотатки й есеї, стали щоденником, який розповідає про його особисте бачення війни. Письменник каже, що це «не просто хроніка російської агресії в Україні, а хроніка того, як нав'язана Росією війна – і спроба знищити незалежну Україну – призвела до зміцнення української національної ідентичності.
Унаслідок агресії Росії, яка скористалася найгострішою в новітній історії політичною кризою для активування свого неоімперського проекту,державний суверенітет України у Криму, на частині Донеччини і Луганщини від 2014 рпорушено. Відтоді на фронтах реального військового та віртуального ідеологічного зіткнень розгортається цивілізаційне протистояння українського й російського проектів. У контексті російсько-української гібридної війни, що триває понад п'ять років, кинуто драматичний виклик геополітичній суб'єктності України та самому її існуванню. Українська криза перетворилася на потужний важіль трансформації сучасного світу навіть попри те, що більшість геополітичних важковаговиків досі сприймають її з великою часткою скептицизму. Євразійський геополітичний простір перебуває у процесі масштабної трансформації, що докорінним чином змінить усіх учасників.
Немає коментарів:
Дописати коментар