23 квітня
460 років від дня народження
ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА
(1564-1616)
видатного англійського драматурга
Якщо могутня фігура Данте позначає собою початок Ренесансу, то титанічна фігура Шекспіра вінчає його кінець і увінчує його в історії світової культури. Спадщина Вільяма Шекспіра набула світового значення, вплинула на творчість численних митців світового значення і зберігає свою актуальність до нашого часу. Найкращі театри світу незмінно включають в свій репертуар його п'єси, а роль Гамлета мріє зіграти хіба що не кожний актор. Він не тільки залишив нам неймовірну кількість чудових п`єс та сонетів, які стали фундаментом для розвитку європейської літератури (і не тільки літератури), а ще й значно поповнив словниковий запас англійців.
Не дивлячись на світовий розголос драматургії і поезії Шекспіра, про самого нього відомого не так вже і багато. Народився Вільям Шекспір 23 квітня 1564 р. у Стретфорді-на-Ейвоні в заможній за тим часом родині Джона Шекспіра, рукавичника та торговця вовною. Батько Вільяма обирався на різні суспільні посади, один раз був вибраний мером міста. Він не відвідував церковні богослужіння, за що платив великі грошові штрафи. Мати, уроджена Арден, належала до одної із найдавніших англійських родин. Вчився Вільям у місцевій граматичній школі, де вивчали рідну мову, а також грецьку і латинську за єдиним підручником — Біблією. За одними даними школу не закінчив, бо батько через фінансові ускладнення забрав Вільяма до себе помічником. За іншими ж, після закінчення школи був навіть помічником шкільного учителя.
 |
| м. Страдфорд-на-Ейвоні, де народився Шекспір. Пізнє реставраційне відновлення |
У вісімнадцятирічному віці Вільям Шекспір одружився з донькою заможного селянина Анною Гетвей, яка була старшою за нього на вісім років. Через півроку у них народилася донька Сьюзен, а два роки потому – двійнята Джудіт і Гамнет. Однак подружнє життя майбутнього драматурга, вочевидь, не було безхмарним: у 1587 році він вирушив до Лондона, залишивши сім'ю у Стретфорді на утриманні своїх батьків. Згідно з легендою, що переповідається першими його біографами, то була втеча від переслідувань сера Томаса Люсі, на чиїх землях молодий Шекспір нібито займався браконьєрством. Проте існують й інші версії пояснення такого рішучого кроку: можливо він посварився з хазяїном, у якого служив, а можливо, спокусившись принадами акторського життя, приєднався до однієї з тих мандрівних труп, що частенько навідувались у Стретфорд.
Перші його друковані твори з'являються тільки у 1594 році. Біографи припускають, що за цей період він якийсь час був актором мандрівної трупи. 3 1590 р. працював у різних театрах Лондона, а з 1594 вступив у найкращу лондонську трупу Джеймса Бербеджа. З моменту побудови Бербеджем театру "Глобус", тобто з 1599 р. і до 1621 р. життя його пов'язане з цим театром, пайщиком і актором і драматургом якого він є. Сім'я його весь цей час залишалася в Стретфорді, куди він повертається, припинивши театральну і творчу діяльність, і де помирає 23 квітня (у день свого народження) 1612 року у віці 52 років.
Існують документальні свідчення, що до 1613 року він час від часу відвідував Лондон, але потім, імовірно, перестав. Напис на могильній плиті закликає світ залишити його спочивати у спокої та проклинає «того, хто ворухне мої кістки».
Місце останнього спочинку поета та драматурга залишається непорушним, а от про те, що Шекспір спочиває в мирі та спокої, в переносному значенні не може бути й мови: Шекспір як і раніше користується у культурному спадкові англомовного середовища таким впливом – підтвердженням цьому є кіноіндустрія – якого не спромігся сягнути жоден з інших авторів. Та навіть і поза англомовним світом його значення у світовій літературі залишається також беззаперечним. Щороку з’являється майже 5 000 нових видань його творів. А, приміром, у Німеччині, де він у ХVІІІ ст. відіграв вирішальну роль у формуванні власної національної літератури, він й досі залишається драматургом, якого найчастіше ставлять на сцені. Зітхання Ґете «Шекспір, без кінця Шекспір» залишається актуальним і нині. Цікаво, що драма за часів Шекспіра займала в ієрархії жанрів досить непрестижне місце. Це була суто розважальна річ, яку можна порівняти на сьогоднішній день з кіно. До того ж театр був проклятий пуританами і мусив знаходити собі місце десь на околицях столиці, що користувалися дурною репутацією, по-сусідству з кривавими видовищами цькування ведмедів та з борделями. Водночас, правда, треба зауважити, що театр також користувався і заступництвом знаті та, навіть, протекцією самої корони. Любов до театру була притаманна всім прошаркам тодішнього англійського суспільства. В 1600 році на місто Лондон, яке в той час налічувало, за підрахунками істориків, десь зо 200 тис. мешканців, припадало більше семи театрів із вмістимістю в кожному до 15 тис. місць для глядачів.
Драматургічна і поетична спадщина Шекспіра, згідно "шекспірівського канону" (першого повного видання творів Шекспіра, здійсненого у 1623 р.) складається з 37 драм, 154 сонетів та двох поем — "Венера і Адоні" і "Знеславлена Лукреція". Всі драматичні твори Шекспіра написані білим віршем з використанням прози. Поєднання віршів і прози є характерною рисою шекспірівської драматургії, зумовленою як художнім матеріалом, так і естетичними завданнями.
 |
| Перше видання сонетів. 1609 р. |
Сумніви щодо авторства.
Творчості неперевершеного драматурга і блискучого майстра сонета присвячено тисячі книг. Цікаво, що на долю лише однієї, до цього часу, невирішеної проблеми шекспірознавства, припадає понад 4500 праць. І проблема ця, як не дивно, стосується саме авторства шекспірівських творів: хто ж їх автор — сам Вільям Шекспір чи хтось інший. На сьогодні налічується 58 претендентів, серед яких фігурують такі імена, як філософ Френсіс Бекон, лорди Саутгемптон, Ратленд, граф Дербі і навіть королева Єлизавета.
Основні антишекспірівські аргументи обумовлені такими фактами. Справжнє прізвище Вільяма, яке значиться в книзі церковних записів про народження і яке збереглося на п'яти ділових паперах у вигляді кострубатих підписів, Шакспер, що принципово відрізняється від Шекспір. Шекспір — ім'я смислове і перекладається як "той, хто потрясає списом". З'явилось воно вже в лондонський період життя Вільяма, коли він за допомогою якихось знатних покровителів отримав сімейний герб, на якому було зображено вершника з піднятим списом у руці.
 |
| Герб з девізом роду Шекспірів Non Sanz Droict — фр. "Не без права" |
Показово, що більшість виданих в той час шекспірівських творів підписані іменем William Shakespeare, що підкреслює його смислове значення і більше нагадує псевдонім, бо особисті імена так не писались. Викликає подив, що не збереглось жодного рядка, написаного рукою Шекспіра.
Більш серйозні сумніви щодо шекспірівського авторства викликає те, що Вільям ніде не вчився, окрім граматичної школи, і ніде не бував за межами Англії. В той же час шекспірівські твори вражають неперевершеною художньою майстерністю, масштабністю мислення та філософською художньою глибиною проникнення в найважливіші проблеми буття. Вони свідчать не тільки про геніальність їх автора, але й про енциклопедизм його знань, яким не володів жоден з його сучасників. Словник Шекспіра налічує понад 20 тисяч слів, в той час як у Френсіса Бекона лише 8 тисяч, у Віктора Гюго — 9 тисяч.
Свідчать вони і про те, що він знав французьку, італійську, грецьку, латинську мови, добре був обізнаний з античною міфологією, творами Гомера, Овідія, Плавта, Сенеки, Монтеня, Рабле і багатьох інших. До того ж Шекспір вільно почував себе в англійській історії, юриспруденції, риториці, медицині, тонкощах придворного етикету, в житті і звичках знатних осіб. Переважна більшість цих знань в ті часи могла бути одержана тільки в університетах, в яких, як відомо, Шекспір ніколи не навчався.
Остання версія авторства шекспірівських творів з'явилась в 2004 р. Вона найбільш аргументована і доказова і належить ученому секретареві Шекспірівської комісії при Академії наук Росії Іллі Гілілову, який виклав її в книзі "Гра про Вільяма Шекспіра, або Таємниця Великого Фенікса".
Спираючись на численні матеріали і нові знахідки, він доводить, що за ім'ям Шекспіра криється блискучий молодий аристократ граф Ратленд (див.), близький друг лорда Саутгемптона.
 |
| Роджер Меннерс, 5-й граф Ратленд |
Цих двох аристократів пов'язувало не тільки соціальне походження, а й вік (Ратленд був молодшим лише на три роки), і палка любов до театру (при їх фінансовій участі був збудований театр "Глобус", де саме відбулись прем'єри всіх шекспірівських п'єс).
Ратленд, був всебічно обізнаною людиною: він вчився в Падуанському університеті; в списках якого за 1596 рік разом з його іменем значаться імена Розенкранца і Гільденстерна, виведених пізніше в трагедії "Гамлет"; вчився в Кембріджському і Оксфордському університетах; виконував королівські доручення при коронованих особах (зокрема, очолював офіційну місію в Датське королівство в червні 1603 р.). За І. Пліловим, Ратленд використовував спритного актора Шекспіра, щоб передавати свої п'єси у театр. З його смертю в 1612 р. завершується і творча діяльність Шекспіра, який у цьому ж році покидає Лондон і більше нічого не пише.
Творчість Вільяма Шекспіра.
Але хто б не стояв за цим всесвітньо відомим іменем, незаперечним є той факт, що шекспірівські твори у своїй сукупності з надзвичайною силою виразності відбили всю гаму ренесансних роздумів і почуттів — від беззастережного уславлення людини, здатної піднятися силою свого духу і розуму на рівень богоподібного створення, до глибоких розчарувань і сумнівів в божественності її природи. У зв'язку з цим творчий шлях Шекспіра традиційно поділяють на три періоди.
- До першого періоду (1590-1600) відносять драми-хроніки (9), комедії (10), трагедії (3), обидві поеми — "Венера і Адоніс" (1592), "Зганьблена Лукреція" (1593) та сонети (1593-1598).
Паралельно з хроніками Шекспір пише цілу низку комедій: "Комедія помилок" (1592), "Приборкання непокірної" (1593), "Два веронці" (1594), "Марні зусилля кохання" (1594), "Сон літньої ночі" (1595), "Венеціанський купець" (1596), "Багато галасу даремно" (1599), "Віндзорські витівниці" (1598), "Як вам це подобається" (1599) і "Дванадцята ніч" (1600), а також три трагедії: "Тіт Андронік" (1593), "Ромео і Джульєтта" (1594) і "Юлій Цезар" (1598).
Загальний характер творів цього періоду можна визначити як оптимістичний, забарвлений радісним сприйняттям життя у всій його розмаїтості, вірою у торжество розумного і доброго. Гуманістичним пафосом позначені також поеми і сонети, які відкривають реалістичністю своєї поетики новий етап у розвитку поезії Ренесансу. Сонети Шекспіра утворюють сюжетний цикл, побудований на розвитку відносин між поетом, другом і "смуглявою леді". В сонетах постає складний і багатий світ ренесансної людини з її всеохоплюючим поглядом на світ, активним відношенням до життя, багатством душевних почуттів і переживань.
- Другий період творчості Шекспіра (1601-1608 pp.) позначений заглибленням поета в аналіз трагічних суперечностей людини, які з усією силою виявились під кінець Ренесансу.
- Третій період, романтичний, який охоплює 1609— 1612 роки.
Серед знаменитих трагедій Шекспіра найбільшою популярністю на протязі віків користуються "Ромео і Джульєтта" і "Гамлет".
Трагедія "Ромео і Джульєтта" (1594) була написана , в перший, так званий, оптимістичний період його творчості, найбільш просякнутий ренесансним пафосом віри в людину і її безмежні можливості.
Цікавий факт. Відомі вислови.
Існує безліч слів і фраз, які вперше у письмовому вигляді зустрічаються саме у творах Шекспіра. Їхня величезна частина досі активно використовується в англійській мові. Більш того, навіть ми, українці, вживаємо деякі сталі вирази не знаючи, що вони походять з творів та перекладів творів великого драматурга.
Якщо ви коли-небудь сумнівалися в актуальності творчості Шекспіра, пропонуємо вам добірку найвідоміших висловів та ідіом, які з`явилися саме завдяки йому:
- Заради Бога / Заради всіх святих! («Генріх VIII»)
- Туди йому й дорога («Венеціанський купець»)
- Ні тут, ні там («Отелло»)
- Сумне видовище («Макбет»)
- Ні пари з вуст, анічичирк («Генріх VI. Частина 2»)
- Що зроблено – те зроблено («Макбет»)
- Розтопити лід («Приборкання норовливої»)
- Втілення диявола («Тіт Андронік»)
- Пустити по світу («Генріх ІV. Частина 2»)
- З жиру біситися («Як вам це подобається»)
- Мати золоте серце («Генріх V»)
- Одним махом («Макбет»)
- Розчинитися в повітрі («Отелло»)
- Своя плоть і кров («Гамлет»)
- Віддавати належне («Генріх ІV. Частина 1»)
- Бездоганна репутація (Річард ІІ»)
- Як сніг на голову («Приборкання норовливої»)
- Любов сліпа («Венеціанський купець»)
- Волосся стає дибки («Гамлет»)
Джерела:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%8F%D0%BC_%D0%A8%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D1%96%D1%80;
https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4378;
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2005324-23-kvitna-pamatni-dati.html
На полицях нашої бібліотеки
До книги увійшли три з найвідоміших трагедій видатного англійського поета та драматурга "Ромео і Джульєтта", "Гамлет, принц Датський", "Король Лір" , а також його сонети. Написані понад чотири сторіччя тому, ці твори й нині стоять у ряду найвидатніших і найвищих здобутків людства.
До цього видання увійшли вибрані сонети і три п`єси великого англійського поета і драматурга епохи Відродження Вільяма Шекспіра. Добір текстів зумовлений шкільною програмою із зарубіжної літератури. Увагу читачів звертаємо на другий розділ - "Додаток до прочитаного". В ньому розміщено багато цікавих матеріалів із життєвого і творчого шляху письменника: "Епоха Шекспіра", "Білі плями" у біографії письменника", ""Шекспірівське питання", "Шекспір і Україна" та ін., а також список робіт найвідоміших українських та зарубіжних шекспірознавців.
Шекспир У. Гамлет.
Нема особливої потреби представляти трагедію Вільяма Шекспіра "Гамлет". Жодний твір видатного англічанина не користується такою популярністю і не має такого величезного впливу на європейську літературу. Поряд з Дон Кіхотом і Фаустом її герой давно увійшов у число світових загальнолюдських типів, що мають універсальне і вічне значення. У цьому виданні поряд з перекладом подано текст мовою оригіналу.
Нема особливої потреби представляти трагедію Вільяма Шекспіра "Гамлет". Жодний твір видатного англічанина не користується такою популярністю і не має такого величезного впливу на європейську літературу. Поряд з Дон Кіхотом і Фаустом її герой давно увійшов у число світових загальнолюдських типів, що мають універсальне і вічне значення. У цьому виданні поряд з перекладом подано текст мовою оригіналу.
Немає коментарів:
Дописати коментар