4 серпня

170 років 

від дня народження 

Марії Костянтинівни Заньковецької 

(1854–1934) 

української актриси, співачки, театральної діячки

Марія Заньковецька – одна з найяскравіших драматичних актрис у театральному просторі кінця ХІХ – початку ХХ століття. ​Марію Заньковецьку порівнювали зі всесвітньовідомими театральними зірками свого часу – француженкою Сарою Бернар, італійкою Елеонорою Дузе, полькою Хеленою Моджеєвською. Сучасники вважали, що її талант зробив би честь кращим європейським сценам. Їй пропонували працювати в імператорських і приватних театрах Петербурга і Москви, але актриса залишилась вірною рідній українській сцені та відіграла визначну роль у відродженні й становленні українського національного театру. Марія Заньковецька була його символом і душею.

Народилася Марія Заньковецька 4 серпня 1854 р. в дворянській сім’ї Адасовських у родовому маєтку в селі Заньки Ніжинського повіту на Чернігівщині. Марія була п`ятою дитиною.

Марія з сестрою Лідією
80-ті роки ХІХ ст.

Марія з братом Євтухієм Адасовським
90-ті роки ХІХ ст.

Батько Костянтин Костянтинович обіймав посаду судді ніжинського повітового суду. Мати Марія Василівна Адасовська походила з давнього російського роду Нефедьєвих із м. Чернігова. Батько Марії мав чудовий голос, соковитий баритон, а Марія — сильне меццо-сопрано. Удвох вони часто влаштовували для гостей свого дому у Заньках сімейні концерти.

З десяти років Марія почала навчання у приватному пансіоні Осовської в Чернігові. З юних років Марія виступала в аматорських виставах і концертах, дуже любила імпровізувати. Першу роль дівчинки-сирітки з казки “Донька Кащея” дав їй сам Леонід Іванович Глібов, знаменитий байкар, що тоді очолював драматичний гурток Чернігівського пансіону.

Маірія Заньковецька у Чернігівському пансіоні
70-ті роки ХІХ ст.

Дівчина робить перші кроки на аматорській сцені у Ніжині, дебютує в «Наталці Полтавці» І. Котляревського, виступає в російських водевілях. Марія всіх вражала особливою артистичністю.

Красу рідної мови і магію слова відкрив їй учитель Чернігівської гімназії, поет, друг Т. Шевченка Микола Вербицький. Професійну освіту співачка здобула у філії Петербурзької консерваторії у м. Гельсінгфорсі; уроки акторської майстерності отримала у «батька українського театру» – актора, режисера, драматурга Марка Кропивницького.

1876-го вийшла на сцену ніжинського театру. До кінця свого життя не поривала зв’язків з театральним колом Ніжина, де вона мешкала постійно протягом 1902–1924 та з перервами, повертаючись після гастролей, до 1932.

На одній із вистав ніжинського дворянського клубу був присутній молодий капітан артилерії Олексій Хлистов. Закохавшись у Марію, він пропонує їй руку і серце. 1875 року вони одружуються. Чоловік не схвалював захоплення своєї дружини театром. 

Подорожуючи разом з чоловіком, у Бендерах  Марія знайомиться з актором театру корифеїі Миколою Садовським, який запропонував їй влитися до першої української драматичної групи. Ця зустріч виявилась фатальною для обох людей. Через деякий час найсильніша пристрасть її життя змусила порвати з сім’єю і присвятити всю себе сцені. Марія вмовляла свого чоловіка Олексія Хлистова дозволити виступати на сцені, однак той сприймав це за жіночу примху. В Бендерах  Микола Садовський в компанії офіцерів таки змусив Хлистова підписати відповідний документ. Щоб вийти із ситуації, Хлистов погодився, але поставив єдину вимогу – Марія має грати лише українською мовою в українському театрі, якщо такий колись існуватиме.

27 жовтня 1882 у міському театрі Єлисаветграда (нині Кропивницький) під керівництвом Марка Кропивницького розпочався творчий шлях видатної української актриси.

Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. Обдарування М. Заньковецької багатогранне – лірична героїня, актриса комедійного плану. Та справжня стихія актриси – трагедія, в якій Заньковецька сягала висот античної трагедії. Вона царювала також у побутових драмах з натуралістичним елементом. ЇЇ творчість мала велике значення для формування національного театрального мистецтва, розвитку драматургії, створення школи сценічної майстерності для наступних поколінь українських митців.

Cтавши зіркою першої величини і заслуживши світове визнання, Марія Заньковецька ніколи не цуралася і не забувала рідної землі, багато зробивши для становлення і розвитку театрального мистецтва Чернігівщини.

Через тяжку хворобу Марія Костянтинівна змушена була залишити театр. Але її квартира у Києві стала місцем, де збиралися інтелігенція, друзі з театру, знайомі. Останні роки свого життя Марія Заньковецька жила з родиною своєї племінниці Наталії Олександрівни Волик (Адасовської) у Києві. Померла 4 жовтня 1934 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Цікаві факти життя Марії Заньковецької  

• Марія Заньковецька могла стати оперною співачкою. У Фінляндії, куди у 1881 році перевелиїї чоловіка Хлистова, вона брала уроки у відомого професора Гржималі  і той пророкував їй блискучу кар’єру. Однак дифтерит, яким перехворіла Марія, змінив тембр, і про це довелося забути.
• Марко Кропивницький був настільки зворушений грою Заньковецької, що після однієї з репетицій заплакав, зняв бірюзовий перстень і вдягнув їй на палець зі словами: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми».

Марія Заньковецька в ролі Наталки Полтавки
 за однойменною п’єсою Івана Котляревського.
Фото: ukrainianpeople.uа

• Публіка обожнювала Заньковецьку. Після однієї з вистав захоплені глядачі випрягли з коляски коней і самі довезли актрису до вокзалу. Композитор Петро Чайковський в Одесі виніс їй на сцену лавровий вінок із написом «Безсмертній від смертного».

Де йшла вона – там сходили троянди,
Куди дивилася – зірки.
Із сліз її – займались діаманти,
З зітхань – знімалися чайки. 
Хто чув її, той чув наш степ зелений,
Стояв у нашому гаю.
Той розумів наш біль і гнів шалений
І плакав в нашому краю.
                                                                  О. Олесь

• Під час гастролей у Санкт-Петербурзі наприкінці 1886 року виступ «української трупи» став театральною подією року. Лише «Наймичку» на столичному кону ставили 22 рази.

Театр корифеїв:
Панас Саксаганський, Микола Садовський
 та Марія Заньковецька

• На вистави за участю Марії Заньковецької медики Микола Скліфосовський та Олександр Богомолець водили студентів як на «психологічний практикум». Український фотохудожник Альфред Федецький запросив у 1895 році позувати для ілюстрації різних душевних станів для книги Дарвіна «Виявлення емоцій у людей і тварин».
• Марію Заньковецьку та Марка Кропивницького запрошували до імператорського Александринського театру, але ті відмовилися.
• В музеї Заньковецької є портрет актриси в образі Христа.
• Коли Гнат Юра у 1912 році не міг знайти кошти для організації гастролей Гуцульського народного театру, Марія Заньковецька позичила йому усі свої коштовності, щоб віддати їх під заставу і отримати кредит.
•  У 1923 році Марія знялася в одному з перших українських кінофільмів – «Остап Бандура».
•  12 січня 1923 року з нагоди сорокаріччя сценічної діяльності, Марії Заньковецькій було присвоєно звання «Народної артистки УСРР». Вона стала першою акторкою, яка отримала це звання. Тоді ж театр «Троїцький Народний Будинок» у місті Києві було перейменовано у театр імені  Марії Заньковецької.

Вшанування пам`яті

• Ім'ям Заньковецької названо український драматичний театр у Львові (1923), вулиці в Дніпрі, Києві, Ковелі, Коломиї, Львові, Кропивницькому, Ніжині, Луцьку, Одесі, Ужгороді, Червонограді, Чернівцях, Чернігові, Умані, провулок у Полтаві. 
• 1960 року створено меморіальний музей-квартиру Марії Заньковецької в Києві, 1964 року — Мкморіальний музей Марії Заньковецької у селі Заньки.
• Їй споруджено пам'ятники у Києві (1974, скульптор Г. Кальченко), у селі Заньки (1984, скульптор Ю. Станецький) і Ніжині (1993, скульптор О. Скобліков).

м. Київ, 1974 р.,
скульптор Г. Кальченко

м. Ніжин, 1993 р., 

скульптор О. Скобліков 

• 1971 року письменник Іван Рябокляч написав п'єсу «Марія Заньковецька».
• 2004 року НБУ випустив пам`ятну монету, присвячену 150-річчю від дня народження актриси.

• Марія Заньковецька на поштовій марці 2004.

• У березні 2021 року Марія Заньковецька стала однією з 36 українок, обличчя та силует яких стали праобразом української серії ляльок «Барбі» — «Barbie: Пані України».

#11Barbie:

Марія Заньковецька

• 19 квітня 2023 року пройшло перейменування вулиць та провулків в місті Краматорськ та прилеглих сел.

Джерело:https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/4/1854-narodylasya-aktrysa-mariya-zankovecka 
https://galinfo.com.ua/news/166_rokiv_tomu_narodylas_zirka_ukrainskogo_teatru_mariya_zankovetska_348229.html

Багряна А. Маленька Ляпутета (Дитинство Марії Заньковецької) (читати онлайн)

Марія Заньковецька

Марія Заньковецька і Микола Садовський: історія кохання головної української зіркової пари ХІХ століття  (розповідь Ірен Роздобудько)