Народився Всеволод Нестайко 30 січня 1930 року у Бердичеві. Мама майбутнього письменника була викладачкою російської словесності (вчителювати вона почала іще в 1913 році, коли про окрему українську літературу й мови бути не могло). Вона була начитаною інтелігентною жінкою.
За родинною легендою Нестайків, вона народила Всеволода у перерві між читанням Ремарка, а бердичівський акушер, що приймав пологи, привітав маму словами: "Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!" Батько, Зиновій Нестайко, в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. В кінці 1920-х переїхав із Західної України (вона була під Польщею) в УСРР. Працював у Проскурові (нині - Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів.
У 1933-му, батька Всеволода Нестайка заарештували. Його звинуватили у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п’яти іноземних мов, а також заслуги його батька, отця Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив. У пам’яті трирічного хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли. Мамі з сином, рятуючись від голоду довелося тікати до Києва, до маминої сестри.
Коли почалася Друга світова війна, Всеволоду виповнилося 11 років. Через постійні хвороби хлопчика вони не змогли виїхати зі столиці, тож їм випало пережити два роки німецької окупації у Києві. Навчання хлопець продовжував у підпільній школі, яку його мама організувала для дітей: «Щоб не дуже відстали, коли прийдуть наші».
«У дитинстві в мене не було дитинства», — зізнавався пізніше письменник. «Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли ти йдеш з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно», - згадував пізніше Нестайко.
Бачив він і голод, і смерть, однак навчився дивитися на світ з гумором і оптимізмом. За словами Всеволода Зиновійовича, в цьому йому допомагали родинні перекази. Жартівниками і дотепниками, які викрутяться з будь-якої ситуації, були його дідусь по материнській лінії Іван Довганюк та прадід письменника Семен Довганюк.
Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. З 1950 року, ще студентом, Всеволод Нестайко почав працювати літературним редактором-коректором у журналі «Барвінок», де він друкувався разом з відомими українськими письменниками Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. У 1956 році побачила світ збірка оповідань письменника під назвою «Шурка і Шурко». А через два роки - казкова повість «У Країні Сонячних Зайчиків».
"...коли я став дорослий, захотілося повернутися у дитинство - догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один - стати дитячим письменником. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, намагався писати якомога веселіше", - говорив Нестайко.
За 55 років літературної діяльності Всеволод Нестайко написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України.
Найвідомішими книгами Всеволода Нестайка стали підліткова трилогія «Тореадори з Васюківки», казкова повість "У Країні Сонячних Зайчиків», оповідання «Одиниця з обманом», «П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах» та багато інших.
Книги Всеволода Нестайка перекладені 20-ма мовами світу, включаючи арабську та японську, і публікуються на всіх континентах. «Я пишаюся, що не вийшов із дитинства і зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити», – зізнався Нестайко, коли у нього запитали, звідки він бере сили і натхнення.
1979-го року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Останніми за ліком творами за життя письменника були повісті «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» (2009 р.) і «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (2010).
Творчість Всеволода Нестайка відзначена багатьма нагородами. Серед них премія імені Олександра Копиленка за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя» (1978), премія імені Лесі Українки за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1982), премія імені Миколи Трублаїні за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків», Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010), Відзнака «Золотий письменник України» (2012).
Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. На похорон сотні киян взяли із собою дзеркальця, щоб провести улюбленого письменника сонячними зайчиками.
 |
| Могила Всеволода Нестайка, Байкове кладовище, Київ. |
Цікаві факти
- Батько Всеволода знав п'ять мов. Рідною мовою в сім'ї Нестайка була російська, але мама віддала Всеволода вчитися в українську школу - "щоб знав мову батька".
- Всеволод мріяв бути капітаном далекого плавання, але через те, що не розрізняв зелений та червоний кольори, мрії не збулися. Письменник згадує: "У дитинстві я був худенький і маленький - чи не найменший у першому класі. І хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як я, шпінгалета, я прив'язував до однієї ноги важку праску, до другої - цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить".
- Нестайко не викликав захоплення у радянської влади - на письменника доносили через "нерадянських" героїв, які закохувалися та провалювали іспити, отримуючи двійки.
- "В Країні Сонячних Зайчиків" Нестайко писав упродовж 40 років - діти спонукали продовжувати історію. Якось на зустрічі з юними читачами до Нестайка звернулася дівчинка - мовляв, у автора всі персонажі - хлопці, а треба ж щось і про дівчат. Невдовзі письменник написав пригодницьку повість "В Країні Місячних Зайчиків" з головною героїнею дівчинкою Нусею.
- У 1979 році Міжнародна рада з дитячої та юнацької літератури включила "Тореадорів з Васюківки" до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена - як один із найвидатніших творів світової літератури для дітей.
- Стрічка за твором Нестайка "Тореадори з Васюківки" в 1968 році отримала гран-прі на міжнародному фестивалі в Мюнхені та головну нагороду в Алегзандріі (Австралія) в 1969-му. Кінофільм "Одиниця з обманом" отримав спеціальну відзнаку кінофестивалю в Габрово (Болгарія) в 1985-му.
- В 1990 році вийшла книга Нестайка "Таємничий голос за спиною", тож письменника вважають основоположником українського дитячого детективу.
- Книги Нестайка перекладено 20 мовами світу - зокрема, англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою.
- "Ось дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона стає тобі приємною".
- "Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу".
- "Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба - це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя..."
- "Всі діти в чомусь здібні, талановиті, вони дуже різні і чимось дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким недодали уваги в дитинстві. Саме від дорослих залежить, кого вони виростять і чи будуть їхні діти успішними і щасливими".
- "Неволя - це найстрашніше, що може бути в світі - коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно. Дитинства у мене вже не було".
- "Я вірю в добро... Вірю в людську гідність... Вірю в те, що все-таки в душі кожного існує Господь Бог, і в кожного він свій... Вірю в єдиного Господа... І він не стільки на іконах і в церквах, скільки в душах людських. Розумієте, у кожного, якщо він чесний, порядний, добрий і чуйний, то у кожного, так би мовити, свій Господь".
- "Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити."
Важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга. Культовий твір, який увійшов до переліку золотої класики української літератури. Книга відзначена у «Почесному списку Андерсена» і перекладена двадцятьма мовами. Завдяки чудовому вмінню автора створювати гумористичні історії, серія веселих оповідань часом доводить читачів до нестримного сміху.
Книжка не випадково має таку назву. В ній - повість-казка «В Країні Сонячних Зайчиків», перкладена багатьма мовами світу, "Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків, за яку автор одержав премію ім. М. Трублаїні, повість-казка "Незвичайні пригоди в лісовій школі", відзначена премією ім. Лесі Українки. Крім добре відомих юному читачеві творів, до збірки увійшли й нові - теж сповнені пригод і таємниць - "Пригоди журавлика", "Пригоди близнят-козенят", "Ковалі щастя, або Новорічний детектив".
Ця книга - збірка добрих історій про пригоди зайчика Косі Вуханя та їжачка Колька Колючки, про бурхливе життя у спеціалізованій лісовій музичній школі з ведмежою мовою викладання... Тут є все, що цікаво дітям: і фантастика, і справжня дружба, і допомога ближньому, і школа, і розваги, і жарти. Уперше книжку відомого письменника проілюстрували діти. Юні художники - ваші ровесники з художніх і звичайних шкіл. Чимало талановитих дитячих малюнків передав у видавництво сам письменник - діти надсилали їх йому на радіо, де ці казки вперше пролунали.
Немає коментарів:
Дописати коментар