25 січня

400 років 

від дня народження

 Марусі Чурай

(1625–1653), 

української народної поетеси

"Дівчиною з легенди" називають в Україні поетесу-піснярку Марусю Чурай, якій народна пам`ять приписує авторство багатьох пісень, популярних упродовж тривалого часу: "Засвіт встали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні", "Ой не ходи, Грицю", "Прилетіла зозуленька" та ін. Її життя і творчість оповиті "ореолом чарів і загадковості". Та все ж серед сучасних дослідників-фольклористів переважає думка, що така поетеса є реальною історичною постаттю в українській культурі. 

Народилася Маруся, ймовірно, в 1625 (називаються й інші дати - 1628 або 1629) році у родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Будинок їхній стояв на мальовничому березі Ворскли, нібито недалеко від того місця, де в 1650 році було споруджено Хрестовоздвиженський монастир. Батько Марусі був запальним козаком. Якось, посварившись з одним шляхтичем, він вихопив шаблю і зарубав кривдника, після чого подався на Запорожську Січ і там пристав до гетьмана Павлюка. З ним воював проти польської шляхти, потрапив у полон і був страчений 1638 року у Варшаві. Маруся жила з матір'ю Горпиною. Дружина й донька народного героя користувалися повагою полтавців. Дівчину шанували не лише через славного батька, а також через особливий дар. Маруся володіла талантом викладати свої думки віршами, вона складала і чудово виконувала пісні. За переказами, вона віршувала і наспівувала просто у розмові, і її рядки вмить підхоплювали інші – молодь, козаки, селяни. 

Маруся була дуже вродливою дівчиною і мала багато залицяльників. Письменник і журналіст О. А. Шкляревський у  біографічному нарисі "Маруся Чурай, малоросійська співачка" так описав зовнішність дівчини: "Маруся була справжня красуня і в суто малоросійському стилі: дрібненька (тобто невелика на зріст, трохи худорлявенькії, мініатюрно складена), струнка, як струна, з маленьким, але рельєфно окресленим під тонкою вишитою сорочкою бюстиком, з маленькими ручками і ніженьками, з привітним виразом ласкавого, матового кольору, засмаглого личка, на якому виступав рум'янець, з карими очима під густими бровами і довгими віями... Голівку дівчини покривало розкішне, чорне як смола, волосся, заплетене ззаду в густу широку косу до колін. Чарівність дівчини довершував маленький ротик з білими, як перламутр, зубками, закритий, мов червоний мак, рожевими губками... Але при цьому у Марусі було круте, трохи випукле гладеньке, сухе чоло і трохи дугоподібний, енергійний, з горбинкою ніс". 

Джерело: https://www.ukrlib.com.ua

Дівчину таємно кохав чесний і благородний козак Іван Іскра - син гетьмана Якова Остряниці. Маруся ж покохала іншого - Грицька Бобренка. Мати його була проти цього кохання. Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Гриць разом із Іваном Іскрою пішли служити в Полтавський полк. Дівчина чекала коханого 4 роки. Повернувшись до Полтави, Гриць не звертав уваги на Марусю і піддавшись на умовляння матері, одружився з  багачкою Галею Вишняківною. Маруся страждала, злягла і хотіла втопитися, але від самогубства її врятував закоханий Іван Іскра. Однак хлопець не зміг запобігти іншому відчаю дівчини. В зрадженій душі Марусі визріло жахливе рішення отруїти себе зіллям, але його випадково випив Гриць.

Джерело: https://day.kyiv.ua

Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти через відсічення голови, але її знову врятував закоханий Іван Іскра, який приніс універсал Богдана Хмельницького: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Документ досі зберігається у матеріалах козацького законодавства XV-XVII ст. у Центральній науковій бібліотеці АН України. Це доводить, що Маруся Чурай, дійсно існувала.

Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не переживши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою одного з українських монастирів).

Пам`ятник Марусі Чурай у Полтаві

Історія взаємин двох духовно різних людей, їхнього трагічного кохання стала основою пісень Марусі Чурай. Саме вона першою створила українську жіночу й романтичну лірику. 

Марусі Чурай приписують авторство близько 40 пісень. Серед них найвідоміші: "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Засвистали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні...", "Сидить голуб на березі", "Зелененький барвіночку", "Нагороді верба рясна", "Котилися вози з гори" та інші. Ці пісні досі живуть у народі й користуються великою любов'ю і популярністю, звучать в обробках різніх композиторів і перекладені багатьма мовами.

Історія життя та кохання Марусі Чурай лягла в основу багатьох досліджень, надихала українських митців на створення чудових літературних творів. 

Григорій Бораковський у 1887 році першим написав художній твір про Марусю Чурай зі слів старого козака з Полтавщини. Через кілька років Володимир Самійленко присвятив їй віршовану драму «Маруся Чураївна», Ольга Кобилянська – повість «У неділю рано зілля копала». Левко Боровиковський написав свою відому баладу «Чарівниця», а Степан Руданський – «Розмай». Борис Олійник – поему «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)», Михайло Старицький - драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а історичний роман у віршах "Маруся Чурай", відзначений Шевченківською премією, належить видатній українській письменниці Ліні Костенко.

Поштова марка України (2000 рік)

 

Повні тексти творів Марусі Чурай.

 Ліна Костенко. Маруся Чурай (аудіокнига).
 

На полицях нашої бібліотеки

Боровиковський Левко. Твори.  (Балада "Чарівниця").

Кобилянська Ольга. В неділю рано зілля копала. Повість.

Костенко Ліна. Маруся Чурай. Історичний роман у віршах.

Старицький Михайло. Т. 2.
Другий том вміщує 9 найкращих п`єс автора, у тому числі драму, присвячену Марусі Чурай "Ой не ходи Грицю та й на вечорниці".

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8F_%D0%A7%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B9
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1