середа, 30 квітня 2025 р.


 На полицях нашої бібліотеки

Друга світова війна була болем і трагедією, яка зачепила майже кожну українську родину. Багато письменників звертались до цієї теми, але власне художньої літератури, яку ми можемо читати сьогодні, залишилося не так багато. Варто звернути увагу на стан, в якому українська література входила в Другу світову війну. Це була література знекровлена, було знищено цілу когорту українських письменників і фактично через це сьогодні залишилося дуже мало текстів, написаних всередині війни, які би ми читали без якихось обмовок. Пропонуємо вашій увазі твори української та зарубіжної літератури, які є у фондах нашої бібліотеки і, які варто прочитати для осмислення однієї з найтрагічніших сторінок в історії людства загалом та України зокрема.

Олександр Довженко. Україна в огні.
Безперечним лідером серед авторів про Другу Світову є Олександр Довженко з його "Україна в огні" про страшні події, які з волі Сталіна та Гітлера розгорнулися в Україні. Письменник перебував під сильними враженнями від страшних руйнувань і численних жертв, тому свої переживання та спостереження оформив у публіцистичний нарис "Україна в огні" та оповідання "На колючому дроті"(1942), "Перемога" (1942) і "Незабутнє"(1942). У серпні 1943 року на Харківщині Нікіта Хрущов зібрав групу інтелігенції, яка мала виступити перед бійцями. Тоді всі з нетерпінням чекали послухати правдивий твір про війну, який написав Олександр Довженко. Проте несподівано виявилося, що рукопис "Україна в огні" зник. Як стало відомо потім, кіноповість потрапила на стіл Лаврентія Берії, який передав текст Сталіну...  Уривки твору були надруковані на сторінках преси у вересні 1943 року, тобто у самий розпал війни. Радянська влада відразу ж зреагувала на цей текст, висловивши своє обурення... У ніч із 30 на 31 січня 1944 року було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП(б) за участі Молотова, Берії, Хрущова та ін., на якому відбулося "кремлівське розп`яття" Олександра Довженка. Перше видання кіноповісті "Україна в огні" з`явилося 1966 року, а повна публікація твору лише у 1995 році. "Україна в огні" краще читати разом з його щоденниками 41-45 років, – щоб розуміти ту драму, в якій знаходився сам письменник. Це - психологічна кіноповість, в якій автор розповідіє про долі сільської родини, простих селян та з надзвичайним драматизмом зображує воєнні жахіття, протиставляючи цій руйнації любов.

Іван Багряний. Вірю.
У збірці можна прочитати уривки з повісті "Огненне коло", що розповідає про трагедію під Бродами. Найстрашніша війна – коли брат іде на брата. І хоча метою бійців СС «Галичина» було звільнення України від тоталітарного режиму, вони припустилися повсякчасної помилки пригноблюваного народу – союзу з іншими загарбниками. У що вилилося таке протистояння, хто насправді виявився ворогом і чому довгоочікувану незалежність неможливо було здобути у такий спосіб – все це правдиво висвітлює автор у своїй книзі.

Олесь Гончар. Модри камінь.(Психлологічна новела).
Кожна новела Олеся Гончара - зустріч із неповторними людськими характерами, яскраве висвітлення таємниць людської душі, висоти людського духу. Письменник майстерно володіє словом, як витончений психолог створює особливу атмосферу оповіді, викликає переконливе відчуття присутності при розгортанні подій. Автор дає можливість читачеві замислитись над сенсом буття, величчю любові і краси, безсмертям людського в людині. Події відбуваються наприкінці Другої світової війни, лейтмотивом твору є спогади воїна-партизана про знайомство із Терезою, яке відбулося в часи війни в гірській місцевості, про  кохання головного героя зі словацькою дівчиною як символ перемоги життя над смертю.

Леонід Первомайський. Дикий мед.

Ще одним тогочасним письменником, творчість якого вважають однією з вершин української лірики ХХ століття є Леонід Первомайський. Другу світову він пройшов як воєнний кореспондент. Окрім письменницької діяльності вів радіоефіри, які дуже подобалися фронтовикам. Цікаво, що за походженням Леонід Первомайський (справжнє ім’я Ілля Гуревич) був євреєм і українська мова письма була його свідомим вибором, не таким очевидним на той час. 1943 рік. Курська дуга. Там, на нічийній смужці землі вгруз, підбитий нашими бронебійниками, фашистський "тигр", надпотужна броньована потвора, появу якої на фронті не завжди витримували наймужніші бійці. Наколо цього епізоду Леонід Первомайський розгортає широке, багатотемне полотно сучасної балади, оригінального, психологічного, філософського твору, сповненого великого трагізму і разом з тим оптимізму про те, що життя прекрасне і величне, хоч і важке.

Ця книга - про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків... І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що "контужену ніхто заміж не візьме", а їм всім хотілося заміж, а ще - великого кохання. Адже всі вони були перед усім жінками, бо лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками...

Джон Бойн. Хлопчик у смугастій піжамі.
«Хлопчик у смугастій піжамі» ірландського письменника Джона Бойна - це один з найзворушливіших романів останніх років, глибоко емоційна історія про дружбу та невинність на тлі жахів війни. Книга розповідає про Бруно - дев’ятирічного хлопчика, який живе в нацистській Німеччині. Після того, як його батька призначають начальником концентраційного табору, родина хлопця переїжджає на нове місце. Згодом Бруно знайомиться з хлопчиком на ім'я Шмуль, який живе за колючим дротом та вдягнений в "смугасту піжаму".
Ця незвичайна дружба між двома дітьми, що стоять по різні боки табору, стає центральною темою книги. Бруно не розуміє реалій, у яких він опинився, і не здогадується, що Шмуль - єврейський хлопчик, в’язень батькового концтабору. Їхня дружба розвивається в умовах непорозумінь, невідомості та страху, що надає історії особливого трагізму.
«Хлопчик у смугастій піжамі» - це книга, яка змушує замислитися над тим, як війна і ненависть впливають на життя та світогляд дітей, які заслуговують на невинність та безтурботність. Історія нагадує про важливість людяності, емпатії та розуміння, і є однією з тих, що залишають незабутній слід у серці кожного читача.

 Маркус Зузак. Крадійка книжок.
Творчість популярного австралійського письменника Маркуса Зузака - це захоплюючі сучасні романи, відмічені увагою критиків і журналістів, а також любов`ю читачів.
Перед вами твір "Крадійка книжок". Вражаюча історія, яку розповідає Смерть! До влади в Німеччині прийшли фашисти. Вперше Смерть побачив маленьку Лізель, коли прийшов забрати душу її братика. Він став свідком того, як дівчинка вкрала першу книжку, і зацікавився її долею. Він приходив до її будинку, де, ризикуючи життям, родина переховувала єврея. Він слухав, як Лізель читала книжки під час бомбардувань. Смерть завжди був поруч. Під час останньої зустрічі він розкриє крадійці книжок свою найбільшу таємницю...

Еріх Марія Ремарк. Час жити і час помирати.
Еріх Марія Ремарк - один з найпопулярніших німецьких письменників ХХ століття, а його антивоєнний роман "Час жити і час помирати" як ніколи актуальний зараз. 1944 рік. Війна добігає кінця. Рядовий Ернст повертається зі Східного фронту додому у відпустку. Але рідне місто зруйноване бомбардуванням. Розшукуючи батьків, Ернст зустрічає Елізабет... У них обмаль часу. Але ці кілька днів, що вони провели разом, здатні вмістити в себе все життя. Все їхнє коротке життя і велике кохання, у якого немає майбутнього... Коли весь світ руйнується, коли хтось за тебе вирішує, що тепер - час помирати, так хочеться жити...

Татьяна де Ронэ. Ключ Сары. Сосед.
Татьяна де Ронэ — англо-французька письменниця, сценарист, журналіст і літературний критик, твори якої переведені багатьма мовами світу та опубліковані мільйонними тиражами. Але найгучніший її успіх пов'язаний із романом «Ключ Сари» й однойменним фільмом із Крістін Скотт-Томас у головній ролі, що обійшов світові екрани. Сторінки роману "Ключ Сари" переповнені  болем і надією. Автор подає сюжет у двох вимірах. Перший - це історія десятирічної Сари. Вночі 16 липня 1942 року її разом з родиною під конвоєм вивели з дому. Маленького братика дівчинка заперла у таємній шафі, бо була впевнена, що скоро вони повернуться додому і визволять його... Але надії на повернення нема... Під час операції під цинічною назвою "Весняний вітер" більше 12 тисяч євреїв тієї ночі зігнали на велодром, де тримали без води та їжі, а потім відправили у концтабори.

Читати цей роман психологічно важко, кожне слово у розповіді про долю Сари відгукується біллю у серці. Весь жах того, що відбувалося понад 60 років тому, підкреслює контраст спокійного мирного життя сучасних людей. Авторка без патетики і моралізаторства нагадує: неможна відмахнутися, заховатися, забути про минуле, прикинутись, що не було жовтих зірок, нашитих на одяг, не було нічних облав, не було ешелонів смерті, не було газу, що роз`їдає легені... Другий вимір - це доля сучасної журналістки, яка пише про події 60-річної давнини...

Цей роман потрібно прочитати, щоб памя`тати. Так, це важко. Так, ця рана ще й досі жива. А це означає, ми залишаємося людьми. І значить є надія, що ми не повторимо помилок минулого і не впустимо сьогодні у своє серце ненависть і страх...
 

Немає коментарів:

Дописати коментар