Загальне професійне свято всіх українських військовослужбовців незмінно користується повагою та шаною у нашому суспільстві. 6 грудня 1991 року було прийнято Закони незалежної України "Про Збройні Сили України" та "Про оборону України". Цього ж дня було затверджено текст Військової присяги. Саме свято було встановлено у 1993 році постановою Верховної Ради України від 19 жовтня.
Роди військ в Збройних Силах України (ЗСУ) поділяються на види військ (Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-морські Сили, Сили безпілотних систем) та окремі роди сил (Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки та Медичні Сили). До складу видів військ входять різні роди військ, такі як механізовані, танкові, ракетні війська та артилерія, а також спеціальні війська.
Честь, відвага, відданість справі солдатів і офіцерів - в цьому справжня і непоборна сила будь-якої армії. Наші військові свято бережуть найкращі армійські традиції і повсякчас примножують їх. Не дивлячись на випробування, які випали на долю незалежної української держави, на сьогодні Збройні Сили України не лише зберегли високу боєздатність та професіоналізм, а й стали найсучаснішою та найпотужнішою армією в світі, досвід якої вивчається і є затребуваним світовим співтовариством.
Українські захисники та захисниці - наші герої, вони стали справжнім символом відваги, мужності та незламності! Щодня ризикуючи своїм життям, боронять нашу землю від ненависного ворога, захищають кожного українця, даючи можливість жити, мріяти, творити.
Вартові України
Ви стоїте за нас і світлу мрію,В борні за волю й правду до кінця.У серці кожного — міцна надія,Що мир повернеться в життя й серця.Олександр Олесь
На полицях нашої бібліотеки
Зброя вільного світу.
Від початку повномасштабного вторгнення Україна отримала від союзників десятки видів сучасного озброєння.
Такого парку найрізноманітнішої техніки та озброєнь ніколи не мала жодна армія світу в історії. Але все ж таки ніяка іноземна зброя не допомогла б, якби не стійкість українських бійців та їхня здатність швидко опановувати, ремонтувати і технічно обслуговувати нові зразки озброєнь з усього світу.
Олег Іванюк. Воїни і війни України.
В цій книзі ви познайомитесь не лише з історією України, але й краще зрозумієте сучасний склад українських збройних сил, їх оснащення. Читачі знайдуть рядки з літописів, розповіді живих свідків, патріотичні пісні і зможуть відповісти на запитання: "Що спільного в усіх битвах, в яких брали участь українці?"
Побратими. Історії українських воїнів. Книга 1.
Держслужбовці, робітники, вантажники, учителі, фермери... Усі вони різні. І, можливо, ніколи б не зустрілися в цьому житті, не одягли б однострій, не спали б в одному бліндажі, не їли б з одного казанка, не стали б побратимами, якщо б не поклик Батьківщини, над якою нависла біда. Вони залишили сім`ї та справи. Вони єдині у свєму прагненні захистити Україну, а значить - мобілізовані бути сильними, мобілізовані бути патріотами, мобілізовані бути героями.
Ризикуючи життям щомиті, вони боронять Україну, жінок, дітей, стариків і вважають це своїм обов`язком. Вони мають те, чого не купиш - патріотизм і хоробрість.
Усіх їх, оборонців української землі, різних за віком, політичними уподобаннями, професіями та соціальним станом, об`єднала любов до Баттьківщини.
Сьогодні деякі з них лікують свої рани, але, навіть, страшний біль і неймовірна туга за домівкою не вплинули на їхнє прагнення повернутися до бойових побратимів, аби продовжити важливу справу. Про відважних і завзятих чоловіків ця розповідь.
Наші. Історії українських воїнів. Книга 3.
... У годину, коли люди, які живуть із тобою в одній країні та яких ти вважаєш рідними по землі і по крові, під впливом російської пропаганди та виконуючи російські накази, раптово починають стріляти тобі в спину, коли координують вогонь бойовиків у хату свого сусіда, коли лінія окопів пролягає не в родючих українських грунтах, а в душах і головах українців - слово "НАШІ" набуває особливого значення. Український воїн, як поводир позбавлених бачити реальність радить: "Заплющ очі - дивись серцем!" Дивись, для кого Україна - це полігон, а для кого - земля рідна. Хто маскує в дитячій іграшці вибухівку, а хто розміновує будинки й цілі квартали та території. Хто використовує народ Донбасу, як живий щит, а хто заради нього йде на смерть, рятуючи дорослих і дітей.
На кинуті їм в обличчя слова "Жінкам не місце на війні" вони з особливою наполегливістю копатимуть два окопи замість одного, намотавши бинти на криваві мозолі. Випереджаючи хлопців на полігонах, лягатимуть під танки, набиватимуть синці, плестимуть маскхалати та сітки, виноситумуть з-під обстрілу поранених, іноді плакатимуть від болю і розпачу, та тільки тихцем, щоб ніхто не бачив, і тут же, витерши сльози ставатимуть ще сильнішими, витривалішими, непереможеними. Кидаючи виклик війні, вони вітають життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар