30 травня 

150 років від дня народження 

Костянтини Іванівни Малицької

(Віри Лебедової, Чайки Дністрової) 

(1872–1947), 

української письменниці, поетеси, перекладачки, 

драматургині, бібліографки, педагогині, громадської діячки

Чом, чом, чом, земле моя

Так люба ти мені,

Так люба ти мені?

Чом, чом, чом, земле моя, 

Чарує так мене

Краса твоя?

                                                  Віра Лебедова 

Напевне всі чули пісню, перші рядки якої, згадані вище. Але не всім відомо, що написала її у 1904 році вчителька Костянтина Малицька, яка працювала тоді в Лужанах на Буковині, а переклав її на музику галицький композитор Денис Січинський. Хоча за радянських часів дозволялося виконувати цю пісню заслуженим співакам, таким як Дмитро Гнатюк чи Анатолій Солов`яненко, але імені авторки називати не рекомендувалося. Називали часом один з її літературних псевдонімів - Віра Лебедова. Саме на початку сімдесятих років минулого століття, завдяки Буковинському ансамблю, його художньому керівнику А. Кушніренкові та могутньому таланту Дмитра Гнатюка, в репертуарі якого ця пісня була майже 30 років, цей твір нороджується вдруге і розходиться по всій Україні. Пісня виходить за рамки дитячого твору і набуває нового широкого звучання.

Костянтина Малицька прожила неспокійне, сповнене любові до свого народу життя. Всю себе вона присвятила школі. Костянтина Малицька була однією з тих національно  свідомих педагогів, які боролися за демократизацію шкіл на західноукраїнських землях наприкінці ХІХ - початку ХХ століть. Вона працювала у різних педагогічних товариствах - "Просвіта", "Рідна школа", "Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю", була директором дівочої школи ім. Т. Г. Шевченка, редактором єдиного на той час українського дитячого журналу "Дзвінок". 

 Письменниця народилася 30 травня 1872 року в селі Кропивник, тепер Калуського району Івано-Франківської області. Здобувши професію педагога, вчителювала в народних школах невеликих міст. Все її життя пройшло в галицьких та буковинських селах і містечках. Викладаючи в дівочій школі Галича, організувала читальню, однак це не сподобалося місцевому священнику-москвофілу, і шкільні власті перевели її до міста Б`єць у Західній Галичині. За допомоги шкільного інспектора О. Поповича, їй вдається отримати посаду в народній школі Лужан біля Чернівців. 

На цей час на Буковині згуртовується колектив учителів, які відчуваючи гостру несправедливість шкільної політики австро-угорського уряду вирішили заснувати свій незалежний журнал. Ним став часопис "Промінь", який видавався у Вашківцях протягом 1904-1907 років. Він об`єднав освітян у боротьбі за свої національні і соціальні права. До нього крім Малицької входила також відома на ті часи українська письменниця Євгенія Ярошинська. На сторінках часопису було опубліковано багато педагогічних статей та художніх творів Костянтини Малицької. Авторами "Проміня" були І. Франко, О. Маковей, Н. Кобринська, Я. Веселовський.

Активну участь Костянтина Малицьк брала в учительських вічах, що  відбувалися у Львові у 1904 р. Головна увага на них була звернена на жахливе становище педагогів, на необхідність створення організації , якаб об`єднала б вчителів.  На одному з таких зібрань був присутній І. Франко, якого тепло зустріли освітяни.

Як член крайового виконавчого комітету вчительства Галичини К. Малицька підтримала вимоги 116 українських студентів, які у 1907 році оголосили голодування, протестуючи проти заборони української мови.     

У 1908 році Головна управа "Руського товариства педагогічного" запропонувала Малицькій посаду вчительки у Львівській семикласній дівочій школі ім. Т. Г. Шевченка. Тут вона викладала рідну мову, природознавство, педагогіку, геометрію, фізику, завідувала шкільною бібліотекою.

Другим після школи її покликанням була дитяча література. Саме школа і література в житті та діяльності Костянтини Малицької зливаються воєдино. Своє серце вона віддала дітям. Через школу прищеплювала молодому поколінню любов до літератури, до рідного слова. Через літературу, зокрема дитячу, одним з творців якої власне була, прагнула піднести школу, освіту, збагатити духовний світ дітей і молоді. В літературі відома і під своїм власним прізвищем, і під псевдонімами Віра Лебедева та Чайка Дністрова.

У дитячих творах Костянтина Малицька зібрала практичний досвід педагога, життєві спостереження. Вона багато зробила для розвитку дитячої літератури і як письменниця, і як редактор популярного дитячого журналу "Дзвінок". Діти трудового люду - щирі, працелюбні - основні персонажі її дитячих оповідань. Письменниця з любов`ю, добрим знанням психології, змальовує їх дитячий світ, формування рис характеру та патріотичних почуттів, велику увагу привертає до виховання молоді (збірники "Мати", 1902 р, "З трагедій діточих душ, 1907 р.). Писала вона і п`єси для шкільної сцени.

Костянтина Малицька була свідком трагічних подій Першої світової війни, а у 1915 році, після захоплення Галичини царським військом, російська влада письменницю, як небезпечну для російської монархії вивезла у Сибір. Навесні 1918 року Малицьку заслали  у Приангарський край, у село Пінчугу, де вона познайомилась з висланцями з багатьох інших народів. Після жовтневого перевороту 1917 року, письменниця активно включилася в культурне життя свого місця перебування. У 1919 році  вона потрапила до Красноярська, де стала першою вчителькою  української школи імені Котляревського.

 У 1921 році силами Малицької та її українських учнів школа дала в Красноярську Шевченківський концерт. Того ж 1921 року Костянтина Малицька повертається в Галичину, до Львова, де відразу включається в громадську діяльність. Багато сил та енергії віддає розвитку української школи. У Львові вона знову почала працювати в школі ім. Тараса Шевченка. Водночас Малицька захоплюється кооперативним рухом, створює крамниці для фінансової допомоги освітянам, працює в психотехнічній секції, яка запровадила в школах тестування, анкетування. У 1934 році були підготовлені понад 500 тестів для визначення в учнів ступеня концентрації уваги, абстрактного мислення, зорової та вербальної пам`яті, вміння орієнтуватися в просторі. Костянтина Іванівна відстоювала необхідність перебудови шкільництва, її непокоїла проблема відірваності змісту навчання від життя.

У 1937 році прогресивна західноукраїнська громадськість відзначила 45-річчя освітньої діяльності Костянтини Малицької, цієї воістину народної вчительки українських дітей і молоді. А з 1944 року вона працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури, роботу над яким 17 березня 1947 року обірвала смерть.

Творча діяльність.

Чудова пісня "Чом, чом, земле моя" стала справжнім пам`ятником Костянтині Малицькій. І дуже хочеться, щоб артисти, виконуючи цей твір, який так органічно вписався в музичну культуру України, оголошували ім`я автора слів - галицької вчительки-патріотки.

Костянтина Малицька відома як дитяча письменниця, автор поезій, оповідань і сценаріїв, зокрема, "Малі герої", "Гарфа Леїлі", автор багатьох січових пісень. Друкувала свої твори в журналах "Молода Україна", "Світ дитини", "Зоря", альманах "Нова хата", "Учитель", "Жіноча доля", сатиричному часописі "Комар" та інших виданнях. Була редактором першого українського дитячого журналу "Дзвінок". Писала статті на педагогічні та громадські теми, робила переклади. Відома своїм переказом "Робінзона Крузо" Д. Дефо (Львів, 1903), перекладала прозу Сельми Лагерлеф ("Керниця трьох мудреців з Востока" - у кн.: "Просвітні листки". ч. І. - Львів, 1907), окремі твори О. Пушкіна та М. Лермонтова.

У радянський час з 1944 року  працювала старшим бібліографом Наукової бібліотеки імені В. Стефаника, укладала універсальний покажчик дитячої літератури.

У 2016 році вперше з 1932 року побачила світ книга для дітей Костянтини Малицької "Чистенький і Юрзи-Мурзи" видавництва "Розумна дитина". 

https://www.yakaboo.ua/chisten-kij-i-jurzi-murzi.html#media_popup_fragment

Костянтина Малицька. Соловей (аудіокнига)