понеділок, 23 травня 2022 р.

24 травня

110 років від дня народження

 Михайла Стельмаха

(1912-1983),

українського письменника, драматурга, фольклориста 






Поетичні збірки
  • "Добрий ранок" (1941)
  • "За ясні зорі" (1942)
  • "Провесінь" (1942)
  • "Шляхи світання" (1948)
  • "Жито сили набирається" (1954)
  • "Поезії" (1958)
  • "Мак цвіте" (1968)
Прозові твори
  • "Березовий сік" (збірка новел, 1944)
  • "Велика рідня"(роман, книга1 "На нашій землі", 1949,  книга 2 "Великі перелоги", 1951)
  • "Хліб і сіль" (роман, 1959)
  • "Правда і кривда" (роман, 1961)
  • "Дума про тебе" (роман, 1969)
  • "Чотири броди" (роман, 1978)
  • "Над черемошем гуцульські мотиви" (повість, 1952)
  •  "Гуси-лебеді летять" (повість, 1964)
  • "Щедрий вечір" (повість, 1967)
  • "На Івана Купала" (п`єса, 1966)
  • "Зачарований вітряк" (п`єса, 1967)
  •  "Кум королю" (п`єса, 1968)
  • "Живи, Україно!" (сценарій документального фільму, 1958)
Книжки для дітей
  • "Жнива" (1951)
  • "Колосок до колоска" (1951)
  • "Живі огні" (1954)
  • "Весна-весняночка" (1955)
  • "У сестрички дві косички" (1955)
  • "В їжаковім вітряку", "Як журавель збирав щавель"(1957)
  • "Бурундукова сім`я" (1963)
  • "Цапків урожай" (1967)
  • "Літо-літо" (1969)

На полицях нашої бібліотеки 

Стельмах М. Гуси-лебеді летять.
  Натхнення для написання повісті Михайло Стельмах черпав із власних дитячих спогадів, із днів, коли родина маленького хлопчика не могла дозволити собі навіть купити чоботи для сина. Проте матеріальна скрута не стала на заваді до щирого дитячого щастя, потягу до прекрасного. Нелегкі роки не викорінили у дитячій душі добра і милосердя, поваги до праці, любов до родини. Найближчі люди змогли виплекати і у майбутньому письменникові людяність, потяг до естетики, вірність мріям, почуття гумору і зберегти ці якості до останнього подиху. "Гуси-лебеді летять"- це ліричний і мелодійний, ніби поезія, твір, у якому кожен знайде і відчує такі дорогі, але забуті у метушні дорослих турбот емоції.

Стельмах М. Дума про тебе.
Роман "Дума про тебе" - це ще один крок письменника до вершин майстерності літератури, він став гімном найблагороднішому з людських почуттів - коханню. Через долі головних героїв Ярини і Богдана письменник простежує складний шлях до щастя.


Стельмах М. Кров людська - не водиця.  
У творі зображено боротьбу селян одного із сіл на Поділлі з контрреволюційними бандами в перші пореволюційні роки. Самовідданість людей в боротьбі за нове життя, драматизм ситуацій, в яких діють герої, самобутні характери, живописні картини природи і побуту Поділля, соковита мова, ліризм - основні прикмети роману.

Стельмах М. Щедрий вечір.                                                       
Повість "Щедрий вечір" - один з найоптимістичніших творів письменника. У ній автор розповідає про своє дитинство, яке пройшло за років Жовтневої революції та громадянської війни. Життя України   у двадцяті роки минулого століття було непростим, скрути зазнавали дорослі й діти. Але дитяча пам`ять головного героя всотує лише найяскравіші, найщасливіші епізоди життя. Як каже Стельмах від імені Михайлика: "... і хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, у цім світі, де є зорі, і тихі вогники, і щедрі вечори..."

Стельмах М. Хліб і сіль.
У романі відтворено широку картину життя українського села напередодні революції 1905 року. Автор правдиво зображує тяжке становище селянської бідноти, показує, як у боротьбі проти панів формувалася її свідомість. Справжнім героєм твору є народ з його болем і стражданнями, радощами і сподіваннями, нескореністю й вірою в караще майбутнє. М`який задушевний ліризм, філософські роздуми, яскравий гумор, багата і розмаїта мова характерні для твору. 

Стельмах М. Чотири броди.
Роман "Чотири броди" став останнім твором М. Стельмаха, в якому він підсумовував, узагальнював свою попередню творчу працю. Роман, сповнений філософських роздумів, лірико-романтична дума-епопея про важкі шляхи українського села, які пролягли через чотири броди людського життя. Уже самою назвою твору Стельмах-філософ осмислює людське життя, неповторність усього, що судилося нам зазнати. І вустами Зіновія Сагайдака попередньо "прокреслює" чотири броди: "блакитний, як досвіт, - дитинство, потім, наче сон, - хмільний брід кохання, далі - безмірної роботи і турботи, а зрештою - онуків і прощання".

Літературний портрет
(видання про життєвий і творчий шлях письменника)



Немає коментарів:

Дописати коментар