300 років 

від дня народження 

ГРИГОРІЯ САВИЧА СКОВОРОДИ

видатного українського філософа-містика, 

богослова, поета та педагога 

Григорій Савич Сковорода див.

Цікаві факти із життя відомого українського філософа. 

• Народився Григорій Сковорода 3 грудня 1977 року на Полтавщині у родині спадкових козаків.
• Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного  дня народження.
• Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже  у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
• Проте вищої освіти так і не отримав.
• Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо.
• Його називають зачинатилем жанру байки.
• Писав твори переважно староукраїнською та латинською.
• Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
• Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.
• Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: “Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся”.
• Його улюбленою місцевістю було село Іванівка, що на Харківщині (нині Сковородинівка). Відчуваючи свою смерть Григорій Сковорода у 1794 році прийшов сюди помирати. До обіду він скликав своїх друзів, провівши весело час. Потім пішов і викопав собі могилу у парку, уславши її дубовим листям. Зайшовши до хати – перевдягнувся у чистий одяг, ліг на лавку і  заснув вічним сном.

За матеріалами мережі Інтернет.

Афоризми Г. С. Сковороди.

• Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
• З усіх утрат втрата часу найтяжча.
• Бери вершину і матимеш середину.
• Більше думай і тоді вирішуй.
• З видимого пізнавай невидиме.
• Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
• Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
• Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.
• Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – се рух.
• Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
• Надмір породжує пересит, пересит – нудьгу, нудьга ж – душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

На полицях нашої бібліотеки

Сковорода Г. С. Розмова про істинне щастя.

Книгу склали поезії, байки, філософські трактати, діалоги, притчі та афоризми великого українського мислителя, богослова, філософа, письменника-гуманіста, просвітителя і педагога Г. С. Сковороди (1722-1794). Написані книжною староукраїнською мовою, тут вони подаються в перекладі новою українською літературною мовою. Передмовою до видання взято відому працю Д. І. Багалія (1857-1932) «Український філософ Григорій Савич Сковорода». 

Сковорода Г. Сад божественних пісень.

До книги увійшла збірка «Сад божественних пісень» — неперевершені вірші Григорія Савича Сковороди, самобутнього мислителя XVIII сторіччя, музиканта та педагога. Вислови Сковороди з різних його творів здобули популярність, з них складено чимало збірок афоризмів. Твори, з яких складається «Сад божественних пісень», можна назвати лірико-філософським щоденником, на сторінках якого  відобразилися роздуми, настрій, релігійний досвід та прагнення Григорія Сковороди. Філософ зауважував, що його «Сад» проріс із того зернятка, що посіяно Священним Писанням.