12 березня

160 років від дня народження 

Володимира Івановича Вернадського

 (1863–1945), 

українського вченого-енциклопедиста, природознавця, мінералога, основоположника геохімії, біогеохімії та радіології, вчення про біосферу, ноосферу, космізм, філософа, мислителя, організатора науки, громадського діяча, одного із засновників Української академії наук

Володимир Вернадський - український вчений, 

якого порівнюють із Ньютоном і Енштейном.

Відомий філософ Артур Шопенгауер визначив різницю між генієм і звичайним талантом в постановці цілей, що ставить вчений. Талановита людина вміє дуже точно влучати в цілі, передбачені геніями, тими, хто ставить завдання настільки масштабні, глобальні і перспективні, що їх нікому, крім них, часто спочатку і не видно. Тому не випадково великого українського вченого Володимира Вернадського можна сміливо зарахувати до геніїв, і недарма його наукові досягнення порівнюють з напрацюваннями Ісаака Ньютона, Чарльза Дарвіна і Альберта Ейнштейна. Занадто глобальні були відкриття Володимира Вернадського для всього людства.

Біографія

Вернадський Володимир Іванович  народився 12 березня 1863 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї економіста. Походив з давнього козачого українського роду, дитинство минуло у Харкові та Полтаві, часто був у Києві. Під час проживання в Україні, Вернадський знайомиться з побутом українців, їх традиціями і культурою.

Із спогдів Володимира Івановича: "Батько й мати мої були кияни. В обох родинах були живі національні українські традиції. Мої дитячі роки я провів на Україні, в Полтаві і в Харкові, бував і в Києві... Батько й мати добре знали українську мову. Мати, дуже музикальна, з великим голосом (мецо-сопрано) чудово співала українських пісень, бували вдома й хори. На мене це сильно впливало..."

 У 1873 році Володимир Вернадський вступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки. У 1876 році, після повернення сім’ї в Санкт-Петербург, В. І. Вернадський вступив в Першу Санкт-Петербурзьку класичну гімназію.

У юнацтві він вкрай негативно сприймав законодавчі перепони на шляху розвитку української мови, які ставила імперська влада. Наукові джерела свідчать, що молодий Вернадський виявляв великий інтерес до історії України, навіть написав історичну статтю "Угорська Русь з 1848 року", але під впливом батька віддав перевагу природознавству.

Очевидно, що інтерес до України і її культурної спадщини у Вернадського пояснюється не тільки етнографією і милозвучними народними піснями. У щоденникових записах у 1879-1881 роки можна чітко побачити обурення тим, що влада "забороняє мою рідну українську мову і культуру". Для Вернадського Україна була насправді близькою кровно, рідною землею. У більш зрілому віці вчений називав себе "росіянином, життя якого тісно пов'язано з Україною і визвольним рухом в цій країні".

1885 закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету.

У 1885-1890 роках він став хранителем Мінералогічного кабінету Санкт-Петербурзького університету.

У 1886 році Володимир Іванович Вернадський одружився з Наталією Старицькою. Нескінченно віддані один одному Вернадські прожили разом 56 років. Збереглося листування між подружжям, яке складається з тисячі листів. З тексту послань можна зробити висновок про те, що з роками подружжя зуміло зберегти свої почуття, а сім'я їх базувалася на повному взаєморозумінні.  У них було двоє дітей.

 Володимир Вернадський з дружиною Наталією

Діти Ніна і Георгій

Володимир Вернадський з донькою Ніною

1888-1890 навчався за кордоном в Італії, Франції і Німеччині.

У 1897 році В. І. Вернадський захистив докторську дисертацію в Петербурзькому університеті.

У 1890 році В. І. Вернадський на запрошення професора А. П. Павлова став приват-доцентом кафедри кристалографії і мінералогії Імператорського Московського університету.

З 1898 року він працював професором мінералогії в Московському університеті. Був автором курсів лекцій і підручників з мінералогії та кристалографії.

З 1909 академік Петербурзької АН.

У 1911 році В. І. Вернадський, на знак солідарності зі звільненими з політичних мотивів професорами, подав у відставку.

З червня 1917 Вернадський мешкав в Україні.

Вчений є засновником і першим президентом Всеукраїнської Академії наук, заснованої у 1918 році. Читав курс геохімії в Київському університеті Це рішення Вернадського не можна вважати випадковістю, оскільки в основі його лежить міцний зв'язок з Україною. Величезне значення мали коріння сімейні, національні та духовні, присутні в свідомості великого вченого.

У 1919 році він переїхав до Сімферополя. До 1921 року працював професором, з 1920 року ректором Таврійського університету в Сімферополі.

14 липня 1921 Вернадського заарештували і привезли у в’язницю на Шпалерну, але згодом звільнили.

1921 — повернення в Петроград, призначений директором Радієвого інституту. Коли несподівано надійшло особисте запрошення від ректора Сорбонни Поля Аппеля (Paul Émile Appell; 1855-1930) – прочитати курс лекцій з геохімії, особливо не вагаючись, у липні 1922 р. Володимир Іванович разом з дружиною і дочкою Ніною через Прагу виїхав до столиці Франції. Колишній президент УАН читав лекції в Сорбонні, а ще – у серпні 1924 р. видав французькою мовою фундаментальну книжку “La Géochimie” (“Геохімія”).

Книга В. Вернадського, видана у Франції. 1924 р.

Член Чехо-Словацької (з 1926) та Паризької (з 1928) Академії Наук, багатьох зарубіжних наукових товариств.

З поверненням у Ленінград видає головну працю «Біо-сфера», «Нариси з геохімії», організовує відділ живої речовини в АН СРСР, організовує Комісію з вивчення важкої води і головує в ній.

У 1935 р. переїжджає в Москву, бере участь в організації ряду наукових комісій, працює над проблемою «життя в космосі».

У роки політичних репресій В. І. Вернадський пішов зі всіх адміністративних постів, залишаючись тільки науковим консультантом (щоб не брати участь в «чистках»). В цей же час він був обраний членом геолого-географічного, хімічного, фізико-математичного відділень Академії Наук.

У роки війни був евакуйований у Борове Кокчетавської області. У 1944 р на десятиліття випереджаючи час,  великий вчений опублікував свою останню прижиттєву статтю – “Кілька слів про ноосферу”. Навіть сьогодні, більшості не втямки – про що саме там у нього йшлося… Якщо спрощено пояснити, то ноосфера – це вселенський банк інформації, де зберігаються всі ідеї, створені людством. Не дарма ж учений не втомлювався повторювати:

- Царство моїх ідей попереду – попереду час науки, царство великих диктаторів вчених.

Володимир Іванович Вернадський за роботою

У листопаді 1944 р. його ще наповнювали грандіозні плани, і видатний науковець працював над складанням проєктного завдання на будівництво майбутнього Інституту геохімії. Але 14 грудня вчений захворів на запалення легенів, 25 грудня стан здоров’я літнього пацієнта погіршив крововилив у мозок. Інсульт…  Володимир Іванович Вернадський помер 6 січня 1945 року в Москві.

За деякий час перед смертю Вернадський передав до Академії наук України свої спогади. У тексті записів серед іншого значиться: "Я вірю у велике майбутнє України і Української Академії наук".

Крім того, що  Володимир Вернадський є автором понад 700 наукових праць, він також знаменитий як:

1. Засновник цілої науки біогеохімії, що вивчає хімічний склад живої речовини і геохімічні процеси, які протікають в біосфері Землі, на основі якої Вернадським була відкрита перша в світі біогеохімічна лабораторія (в даний час Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН).

2. Основоположник геохімії - науки про хімічний склад Землі і оточуючих нас планет, про об'єктивні закони руху елементів і ізотопів в різних геологічних середовищах і процесах формування ґрунтів, гірських порід і води на Землі.

3. Автор терміна і нової науки - ядерної геології (радіогеології), відкритої ним... у 1935 році, що вивчає закономірності, які відбуваються в природі ядерних перетворень, і їх прояв в геологічних процесах. Після його ініціативи на території СРСР почався пошук природних родовищ урану і радію.

4. Творець цілого філософського напряму космізму - теорії про народження і еволюцію Всесвіту, згідно з якою космос не хаос, а "структурно-організований впорядкований світ", в якому людина - це не громадянин (раб, підмайстер, робочий) якоїсь країни, а "громадянин світу".

5. Найбільший учений ще як мінімум у 12 (!) галузях науки, який здійснив найважливіші відкриття, актуальні донині. А саме: в кристалографії, геології, радіогеології, метеоритиці, палеонтології, ґрунтознавстві, біогеохімії, мінералогії, геохімії, біології, а також філософії і історії.

Цікаві факти

• У роду Вернадських дуже глибоке коріння в українській історії. В роки визвольної війни 1648-1654 років предок вченого, тоді відомий як козак на ім'я Верна, бився на боці Богдана Хмельницького, діти його служили козацькими старшинами. Прадід Василь за вірну службу отримав дворянство, з тих пір рід носить ім'я Вернадські.
• Батько відомого вченого Іван Васильович Вернадський народився в Києві, у віці 28 років він став професором статистики і політекономії, викладав в університетах Москви і Києва, став автором першого підручника з історії політекономії. З 1856 року отець Володимира Вернадського займає посаду професора Головного педагогічного інституту в Олександрівському ліцеї Петербурга.
• Син Володимира Вернадського Георгій (Джордж) науці також добре відомий як російський і американський історик, правознавець. Він спеціалізувався на історії Русі і Росії, вивчав історію татаро-монголів, працював в ряді європейських ВНЗ, помер у 1973 році в Нью-Гейвене (штат Коннектикут, США).
• Володимир Вернадський вів щоденник на протязі 68 років. Із записів можна дізнатися дуже багато цікавого про роздуми вченого, його оцінку сучасності і подій з історії країни і людства в цілому.
• Із щоденникових записів також можна дізнатися, що деякі властивості свідомості вченого лякали його самого. Він пише, що уві сні і наяву іноді міг спілкуватися з близькими людьми, яких на той час не було поруч, але бачив їх Вернадський напрочуд чітко. Природи цієї особливості своєї свідомості вчений не розумів, тому вважав за краще заглушити її ще в ранньому дитинстві. Тим не менш дивовижна властивість іноді поверталася до Вернадського, переважно в кризових ситуаціях
• В період перебування на межі життя і смерті (коли він захворів на тиф) вченому привиділося, як кадри з кінохроніки, все його майбутнє, з днем смерті включно.
• У 1943 році у вченого виникло відчуття близького завершення його життя, тому Вернадський береться за підведення підсумків. Максимум уваги він приділяє написанню хроніки життя, історії виникнення і подальшого розвитку ідей.
• 24 грудня 1944 року зроблений останній запис у щоденнику вченого, на наступний ранок у нього стався інсульт. Підтвердилися найстрашніші побоювання, і після інсульту у Вернадського відібрало мову, як і у батька, чого він боявся завжди. 6 січня 1945 року Володимир Іванович помер, похований на Новодівичому кладовищі в Москві.
• Дуже багато творів Вернадського за життя вченого не публікувалося в повному обсязі. Деякі праці вперше опубліковані тільки в 90-х роках минулого століття, над розвитком ідей вченого послідовники працюють і досі. Думки Вернадського і зараз зберігають практичну важливість, оскільки стали науковим одкровенням, зрозуміти які людство змогло тільки через десятки років.
• Вернадський виявляв неабиякий інтерес до літератури, образотворчого мистецтва та музики. Мистецтво вчений вважав ще одним способом, за допомогою якого надається можливість глибше пізнати природу, людину і космос. Інтерес до пізнання навколишнього світу вчений зберіг до глибокої старості. Його думки викликають інтерес сучасників, а ім'я є невід'ємною частиною історії розвитку людської думки.
• Яскравим свідченням особливого відношення Вернадського до України є зміст його публікації "Українське питання і російське суспільство". Вернадський засуджує концепції "загальної історії" і "єдиного слов'янського простору", які на практиці є не слов'янськими, а російськими. Вчений пише, що немає сенсу зараховувати Україну до єдиної православної слов'янської цивілізації, оскільки країна є інтегральною частиною європейського простору. Безсумнівно, риторика про єдність слов'ян добре знайома сучасним українцям, оскільки протягом багатьох століть вербальні конструкції, які використовуються пропагандистами, залишаються незмінними. У публікації Володимир Вернадський дає критичну оцінку моделі взаємовідносин між російським та українським народами. Вчений акцентує увагу на постійному прагненні росіян до домінування. Через ціле сторіччя після написання статті автором сенс викладеного матеріалу не втрачає актуальності.

Увічнення пам'яті Володимира Вернадського

• Ім'я видатного вченого присвоєно багатьом навчальним закладам, бібліотекам, кораблям та іншим об'єктам;
• з 1973 року Національною академією наук України виплачується премія імені Володимира Вернадського, а починаючи з 2003 року, вручається золота медаль НАН на честь вченого;
• 26 березня 2003 року в серії "Видатні особистості України" випущена монета з нейзильберу номіналом в 2 гривні, присвячена Вернадському;

• 25 лютого 2013 року на честь 150-річчя від дня народження вченого Національним банком України випущена срібна монета номіналом 5 гривень;

• вулиці, названі на честь Вернадського, є в Києві, Дніпропетровську, Конотопі та ряді інших населених пунктів;
• у 1964 році ім'ям ученого названий гірський хребет у східній частині Антарктиди довжиною понад 400 кілометрів і висотою 1600 метрів;
• у 1996 році заснована українська арктична станція “Академік Вернадський”;
• у 1981 році в Києві встановлено пам'ятник Вернадському;
• ім'я вченого носить астероїд 2809 Вернадський;
• пам'ятник вченому встановлено у Кременчуці;
• монумент на честь Вернадського у 2013 році встановлено також біля головного корпусу Таврійського національного університету;
• в Тамбові також є пам'ятник Володимиру Вернадському;
• у Кременчуці на будівлі готелю "Вікторія" розміщена меморіальна дошка на честь Володимира Вернадського та Василя Докучаєва, які зупинялися тут під час перебування в місті;
• пам'ятник Володимиру Вернадському встановлений також в Полтаві;
• 150-річчя з дня народження академіка відзначив і Google. 12 березня 2013 року пошукова система поміняла логотип, встановивши святковий ошатний дудл.

За матеріалами мережі Інтернет.