9 та 10 березня щорічно Україна відзначає Шевченківські дні − дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом. Його називають народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.

Тарас Григорович Шевченко 

25 лютого (9 березня) 1814 -  

26 лютого (10 березня) 1861 

Про Шевченка написано дуже багато, але є цікаві епізоди із його життя, про які ми ще дуже мало знаємо.

Основна освіта майбутнього основоположника української літератури – лише два роки у церковній школі у місцевого дяка. Багатьма своїми знаннями майбутній поет завдячує красуні Софії Григорівні Енгельгардт. Саме вона навчила Тараса польської і французької мови. Однак перші уроки мови Шевченко отримав все ж від лакеїв, і в Петербурзі нерідко насміхались з уже вільного митця: “Пан Шевченко бардзо добже мови по-польску, але в его мове завше ест цос хлопского”.

Навесні 1838 року російський поет Василь Жуковський та художник Карл Брюллов вирішили викупити талановитого юнака із кріпацтва. Погодився відпустити Тараса і пан Енгельгарт, але запросив неймовірну на той час суму – 2500 рублів. Аби знайти потрібні гроші, Брюллов намалював вихователя спадкоємця престолу Жуковського, і друзі продали портрет з аукціону, участь у якому взяла й імператорська родина. Розіграш відбувся 22 квітня 1838 року, а вже 25 квітня Тарас отримав відпускну.

Традиційно на портретах у підручниках Шевченко постає перед дітьми людиною похилого віку із суворим обличчям у високій шапці та кожусі. Насправді ж після звільнення колишній кріпак став модним портретистом у Петербурзі, мав добрий прибуток, а тому і вдягався досить модно. Так, у своєму щоденнику Тарас із задоволенням описував придбання ним за 100 рублів плаща-макінтоша.

У 1848 році Шевченко провів у морському поході 65 днів, а у 1849 році — 140 днів на шхуні «Констянтин». За результатами дослідницької роботи члени експедиції О.І. Макшеєв, А.О. Акишев, А.С. Голов і К.Д. Рибін були нагороджені орденами святої Анни третього ступеня, Т. Вернер — отримав звання унтер-офіцера, а Т.Г. Шевченко — лише п’ять рублів сріблом, хоча начальник експедицій — капітан-лейтенант Олексій Бутаков — також подавав клопотання про присвоєння йому звання унтер-офіцера «за заслуги в создании карты и альбома рисунков». Походи по морю Шевченко згадував усе життя (особливо — другий) з неприхованою відразою. Велике скупчення людей, жахливі побутові умови, непридатна вода та їжа, постійне перебування в мокрому одязі підірвали здоров’я Шевченка.

Якість описових робіт експедиції Бутакова-Шевченка була вражаючою, бо ще в 60-70-х роках ХХ століття морські карти-лоції базувалися на їхніх дослідженнях, а саме — лоція Аральского моря 1963 року, видавництва Управління гідрографічної служби Військово-морського флоту №1004. Сучасні екологи, досліджуючи екологічні проблеми Каспійського та Аральського морів,базуються на описах експедиції.

Каратауська експедиція (квітень-вересень 1851 року), яку очолював гірничий інженер Олександр Антипов, виявила промислові поклади кам’яного вугілля в горах Каратау на півострові Мангишлак.

Головний доробок Великого Тараса – «Кобзар», у якому зібрано усі перлини з намиста його творчості. Проте мало хто знає, що у Шевченковій спадщині є і прозові твори, такі, як драма «Назар Стодоля», і навіть повісті російською мовою, написані на засланні. Вони так і не були надруковані за життя Кобзаря.

Найвідомішій книзі Шевченка — Кобзарю — в Черкасах присвячений цілий музей. Збірка переведена на більш ніж 100 мов. За час життя поета Кобзар перевидавався 4 рази, а за часів СРСР його тираж налічував 8 мільйонів копій. 

 Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий.  У ній 12 сторінок, на кожній по 8 віршованих рядків. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір. 

 "Кобзар" у порівнянні з маковим зернятком

В останній рік свого життя Тарас Шевченко власним коштом видав «Букварь южнорусскій», за яким навчатися грамоті рідною мовою мали дорослі українці в недільних школах. Буквар містив азбуку з друкованими та прописними літерами, тексти для читання, цифри, таблицю множення, переспіви Псалмів Давидових та п’ять щоденних молитов. Однак згодом Буквар був заборонений і вилучений з метою нерозповсюдження недільними школами. І це, не зважаючи на те, що «ничего в себе противного законам не заключает», як говорилось у доносі.

Букварь южнорусскій (дореформенна орфографія). 1861

До наших часів в оригіналах і частково в гравюрах на дереві і металі дійшло 835 картин Шевченка. Їх виконано олією, тушшю, аквареллю, свинцевим олівцем, сепією та в техніці офорта. Проте лише незначна частина художніх творів має авторські підписи, а дати створення – ще менша.

Існує дві могили Тараса Шевченка. Перша знаходиться у Петербурзі на Смоленському кладовищі, друга – на Чернечій горі поблизу міста Канів. Справа в тому, що, відчуваючи наближення смерті, Кобзар просив поховати його на Батьківщині. І через 58 днів за клопотанням Михайла Лазаревського Тараса було перепоховано в Каневі.

Один із 300 кратерів на планеті Меркурій  було названо на честь Тараса Шевченка. Його діаметр – 137 км. А у грудні 1976 року Кобзарем було названо астероїд головного поясу 2427.

У світі встановлено  1384 пам´ятники Шевченку, з них в Україні — 1256. Інші монументи нашого поета прикрашають міста в Бразилії, Китаї, Америці.    

Пам'ятник у Чернігові, 1922 рік. Автор - Андрій Чапелик, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2000 рік).

 

На полицях нашої бібліотеки

У фондах нашої бібліотеки є повне зібрання творів Тараса Шевченка, яке  містить усю відому сьогодні його літературну та образотворчу спадщину: поетичні, драматичні та прозові твори; щоденник, автобіографію, статті, археологічні нотатки, записи народної творчості; листи (включаючи колективні, підписані Шевченком), ділові папери; малярські та графічні твори Шевченка-художника.  До видання входять також творчі заготовки та підготовчі матеріали до нездійсненних, літературних і мистецьких творів Шевченка: плани, етюди, ескізи, начерки тощо.

Вперше до видання введено власницькі та дарчі написи поета на книжках, рисунках, офортах, фотографіях; документи, складені Шевченком (писані його рукою) чи за його участю; редакційні  виправлення поета у творах інших авторів.

Коментарі до кожного твору містять вичерпні відомості про всі наявні джерела тексту, перелік їх у генеалогічній послідовності, довідки про джерело основного тексту та датування твору; включає історію задуму і тексту твору, аналіз тволрчої праці над чорновим і подальшими рукописними текстами та аналіз друкованих текстів, що становлять продовження творчої  праці Шевченка.