20 жовтня 

100 років від дня народження 

 Отфріда Пройслера

 (1923-2013), 

німецького прозаїка, казкаря

 Я переконався, що діти ─ найрозумніша і

найкраща публіка,  яку міг  би  побажати

собі оповідач історій. Діти ─ це

 найвибагливіші та непідкупні критики.

                                                                                               О. Пройслер

Популярний дитячий письменник Отфрід Пройслер народився 20 жовтня 1923 року у Рейхенберзі (Північна Богемія, нині територія Чехії), у місті, де його предки-склодуви жили із ХV ст. Це місто дитинства митця, де проживали і майстри-сукнарі, було розташоване біля підніжжя гір. Ліси, гірські джерела, могутні дерева ─ все, здавалося, приховувало казкових істот ─ працелюбних гномів, хитрих відьом і всесильних чаклунів. Враження дитинства і приємна домашня атмосфера мали вплив на творчість письменника. Його бабуся була прекрасним оповідачем і знала багато народних легенд про водяників і чорних духів, які жили у старовинних замках.

У домі Пройслерів була велика бібліотека у шість тисяч  томів, і книги з раннього дитинства увійшли в життя Отфріда. Батько й мати працювали вчителями і піклувалися про розвиток художнього смаку і досконалості мови своїх дітей. Батько захоплювався вивченням історії і фольклору рідного краю і, відправляючись у краєзнавчі експедиції, часто брав із собою сина…

Одразу після випускних іспитів розпочалася Друга світова війна і Отфріда Пройслера, незважаючи на його молодість і недосвіченість, було покликано до Вермахту і спрямовано на Східний фронт. У 1944 році лейтенанат Пройслер потрапив до радянського полону, де провів п`ять років.

Повернувшись додому, Пройслер з великими труднощами відшукує своїх рідних і наречену, на якій у тому ж році одружується, і тоді ж вирішує стати вчителем. Щоб підтримати сім`ю, Пройслер працював репортером і писав оповідання для дитячих радіопередач.

Здобувши освіту, О. Пройслер більше двадцяти років працював учителем і директором школи у Баварії, поєднував педагогічну діяльність із літературною творчістю. На початку кар`єри, директор школи, куди О. Пройслер прийшов працювати вчителем початкових класів,  порадив молодому учителю не кричати на дітей, якщо вони не слухаються,  а розповідати їм незвичайні історії, які б давали підставу для радості і сміху, які б вселяли у дітей впевненість в гарному кінці, доброму результаті в будь-якій ситуації. Отфрід, прислухавшись до поради,  розповідав своїм учням різні історії, кумедні і смутні, серйозні і безтурботні, а  потім записував ці розповіді. Так народилися його книги, відомі тепер в усіх країнах світу, так Пройслер в 50-ті роки XX ст. відновив жанр казки в німецькій дитячій літературі. 

З 1970 року він стає професійним дитячим письменником, хоча й залишається чудовим педагогом і непересічним учителем у своїх книгах. В усіх його творах присутні мудрі повчання, жарти, сміх.  Твори письменника є абсолютно нетиповими для німецької дитячої літератури ─ у його книгах традиційно негативні персонажі виступають у ролі позитивних.

Отфрід Пройслер написав 32 книги, які перекладені на 55 мов світу (сумарний тираж досягає 55 млн. екземплярів) і отримали різні премії: Німецьку премію за книги для дітей, Німецьку премію за книги для юнацтва, Культурну премію міста Розенхайма, Срібне перо Роттердама, Польську премію за книги для юнацтва, Європейську премію за книги для юнацтва, Премію «Видатна книга 1973 року» Американської бібліотечної асоціації, Велику премію Німецької академії дитячої та юнацької літератури, Німецьку премію фентезі міста Пассау тощо. 

  

…«Одного прекрасного дня, коли млиновий водяний повернувся додому, дружина сказала йому:

     ─ Відтепер ти повинен поводитися дуже тихо, бо у нас з’явився маленький хлопчик.

     ─ Що ти кажеш? ─ радісно вигукнув батько-водяний. ─ Справжній маленький хлопчик?

     ─ Так, справжній Маленький Водяний.»   

Так починається перша книжка Отфріда Пройслера "Водяничок", яка після низки спроб вийшла друком у 1956 році. Веселощі і добро ─ головні ознаки цієї казки. Відчайдушний і пустотливий зеленоволосий і зеленоокий водяний, надзвичайно допитливий, цікавиться буквально всім від народження. 

Він переміщається по ставку, спілкується з різними рибами, виявляє інтерес до всього, що бачить, а також знайомиться з людьми, які живуть на землі і до ставка приходять лише купатися, ловити рубу або кидати камінці.

 

Яким би був Маленький Водяний, якби не влаштував пустотливі розваги із млиновим колесом, не пожартував над скупим мельником, хитро не обвів навколо пальця нерозумного рибалку, рятуючи рибок; не змагався у веселих розвагах із сільськими хлопчаками? У цьому і полягає талант автора, щоб вигаданий ним фантастичний світ поєднати із світом буденним, повсякденним, де існують свої закони і правила. І якщо світ ставка з його кольорами, чарівними звуками арфи, чудесними мешканцями полонить уяву читача своєю таємничістю, то світ реальний підтверджує суть земного існування, основи людського взаєморозуміння. «Реальні» діти і Маленький Водяний швидко знаходять спільну мову, вчать один одного іграм і розвагам, довіряють таємниці свого світу, а найголовніше ─ дружать.

 

…Якось увечері, перед сном, маленькі дочки поскаржилися Отфріду Пройслеру, що вони страшенно бояться злих відьом. Казкар намагався переконати їх, що не варто боятися відьом, адже їх більше не існує.

- А чому? - запитали дівчатка.

-А дійсно - чому? Я раніше над цим не замислювався, - зізнався письменник. Але незабаром знайшов, що відповісти. Так народилася історія "Маленька Баба Яга" (інша назва "Маленька відьма"), яку Отфрід Пройслер записав для своїх трьох доньок і для всіх дітей, яким хочеться знати, чому в наші дні не варто боятися злих відьом. А для цього треба прочитати даний твір.

Першими  читачами чудового твору стали доньки Отфріда Пройслера – Рената, Сузанна і Регіна. Їм дуже сподобалася татусева казка.

«Маленька Баба Яга» ─ пригодницька казкова повість про пустотливу, але добру і справедливу відьмочку, яка порушує всі правила, прийняті для відьом. Вона мешкає у лісовій хатинці зі своїм найкращим другом ─ вороном Абракасом. Їй лише сто двадцять сім років, і серед старших відьом вона вважається ще дівчинкою. 

За рік вона засвоює всю чаклунську книгу і здійснює багато гарних вчинків: допомагає дітям, які заблукали, знайти дорогу до міста; карає сімох хуліганів, які заради розваги хотіли зруйнувати сніговика; організовує в лісі карнавал для звірів; бере участь із дітьми у сільському карнавалі і начакловує пригощання; карає злого лісничого, який забороняє збирати хмиз у його лісі, і примушує його виправитися тощо. 

…Казкова повість «Маленький привид» (інша назва "Привиденя") завершує своєрідну трилогію про маленьких представників надприродних істот.

     У замку Ойленштайн поблизу міста Ойленберг живе Маленький Привид. Він прокидається вночі і бродить по замку, а на світанку засинає. Одного разу йому захотілося дізнатися, яким є світ вдень, але не вдається прокинутися зранку. До того ж найкращий друг ─ пугач Шугу ─ застерігає від денного світла: сам Шугу одного разу ледве не загинув, не встигши повернутися до дупла вдень. Трапляється непередбачуване: Маленький Привид прокидається не опівночі, а опівдні. Він вилітає на вулицю і від сонячного світла стає чорним... 

Фантазія автора переплітається із реалістичним описом невеликого містечка. З одного боку ─ казкова істота зі своїм побутом, пустощами, дружбою з мудрим пугачем. З іншого ─ побут городян, піклування бургомістра, реальні школярі, які врятували Маленького Привида від біди. Твір написаний для того, щоб діти зі сміхом боролися зі своїми страхами. А ще для того, щоб  пограли в страшне і таємниче.

У 1962 році письменник опублікував казку «Розбійник Хотценплотц», що пізніше перетворилася на трилогію. Серед інших казково-фантастичних творів популярного німецького письменника —  «Крабат» (1971), «Хербе Великий капелюх» (1981), «Гном Хербе та лісовик» (1986) та інші. 

…Книга «Крабат, або Легенди старого млина» - дитячий фентезійний роман Отфріда Пройслера, написаний ним у 1971 році і визнаний найкращим твором автора. В основу покладена легенда лужицьких сербів - західнослов`янської народності, яка проживала на сході Німеччини на берегах Шпреє.  Здавна у тій місцевості розповідали легенди про юнака Крабата, який переміг Чорного Мельника, чаклуна і чорнокнижника, звільнив народ від зла. Але Отфрід Пройслер по-іншому інтерпретує цю тему. Він розповідає старовинну легенду в інтонації реалістичної повісті про долю хлопчика-сироти, який жив у кінці ХVІІ століття, і одночасно зберігає її фантастичний план. Чорній магії автор протиставляє відданість, несхильність і дієву допомогу...  

 …Німецький письменник О. Пройслер був впевнений, що діти мають знати «дорослі» проблеми, наприклад, захист навколишнього середовища. Казковий Ближній ліс, млиновий ставок; ліс, де мешкає Маленька Відьма, яскраво описані, здатні  пробудити почуття любові до всього живого.

В останні роки свого життя О. Пройслер  писав про пережите в радянському полоні, проте спогади будуть опубліковані вже  після його смерті.

У казках Отфріда Пройслера стільки ж чаклунства, 

скільки мудрості і філософії:

• «Є чаклунство, якому навчаються за книгою, важко запам’ятовуючи заклинання. А є інше, яке йде із глибини серця».

• «Скарби ─ це все, що втратила і чим знехтувала людина: втрачена даремно хвилина ─ сапфір, кинутий шматок хліба ─ смарагд, сила, яка не послужила на користь людям, ─ чисте золото. Якби люди не втрачали своїх скарбів, вони б розбагатіли».

• «Одні заздрять іншим, не здогадуючись про те, що ті заздрять їм самим. У цілому у всіх буде добре, не дивлячись на дрібниці життя. І про це не варто забувати».

• «Багатство калічить гірше за злу хворобу. Тіло стає немічним, дух слабшає, і людина збивається зі шляху». 

• «Він же хлопчик! А хлопчики повинні з малих літ звикати до самостійності.»

• «Хіба не прекрасно знати, що світ великий, а у цьому світі у тебе є друг і тобі з ним нічого не страшно? Сидиш собі, мовчиш, а на душі радісно і спокійно. Що ж таке щастя, якщо не це?» 

• «Чого не вдається одному, можливо, вийде, коли взятися удвох». 

• «У житті інколи буває таке, чого і уявити собі не можна. Але до цього треба бути готовим». 

• «Мрії інколи збуваються ─ і саме тоді, коли цього найменше чекаєш».       

 

• «Хто не прислуховується до порад, тому не допоможеш».

• «Який прекрасний цей світ!»

• «Читай скільки влізе!»

 

Джерела: 

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%82%D1%84%D1%80%D1%96%D0%B4_%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B9%D1%81%D0%BB%D0%B5%D1%80

https://naurok.com.ua/ese-ya----opovidach-istoriy-otfrid-proysler-60182.html 

https://www.slideshare.net/estet13/proysler